
Дмитрий Бортнянский – выдающийся украинский композитор. Об этом идет речь в сообщении в открытой группе в Фейсбуке "Від мрії – до дії!"
265 років тому (28 жовтня 1751 року) народився український композитор і диригент Дмитро Бортнянський. Спільно з Березовським М. С. він створив новий тип хорового концерту. Церковно-вокальний стиль Д. Бортнянського є вершиною тогочасного мистецтва.
Творами цього українського композитора з Сумщини захоплювались Берліоз та Бетховен, пише в своїй монографії «100 видатних імен України» історик і відомий політик Ігор Шаров.
Вихованець Глухівської співацької школи Дмитро Бортнянський утвердив традиції українського хорового співу і залишив величезну музичну спадщину. До речі, школа в Глухові створена з ініціативи гетьмана Данила Апостола 1730 року.
Семирічного Дмитра забрала з дому царська комісія і відправила силоміць до Петербурга. В ті часи царський уряд перетягав не лише талановитих українських музикантів, а й малярів, архітекторів, скульпторів, драматургів, акторів театру.
У своїй монографії Ігор Шаров наголошує, що Петербурзька хорова капела складалася у переважній більшості з носіїв українських музичних традицій, перейнятих в Глухівській школі. А Дмитро Бортнянський, який багато років провів в Італії і повернувся вже відомим композитором, заклав підвалини традицій багатоголосного хору в церквах по всій Російській імперії. Він створив у капелі чудовий хор, який володів бездоганними технічними і тембровими якостями, високою вокальною культурою.
Завдяки таким творам, які залишив нам Дмитро Бортнянський, приходить переосмислення власної культури. Без стародавніх українських музичних традицій, які сягають прадавніх часів, про що свідчать зображення музикантів на фресках Софії Київської, без талантів, які отримали освіту в Україні, не постала б російська композиторська й співацька школи.
«Майже півстоліття життя Бортнянського було пов’язане з музичною освітою, з найважливішими процесами становлення музичної культури Росії. Водночас Бортнянський своїми коренями належить українській культурі, її давній музичній та хоровій традиції, яка пізніше розвинулася в творчості видатних українських композиторів М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича, М. Дремлюги, Л. Ревуцького, К. Домінченка, Б. Лятошинського та ін.», - пише Ігор Шаров.