"Акт безопасности и ответственности" может сыграть прогрессивную роль в выходе из кризиса

Спикер украинского парламента Андрей Парубий призвал лидеров парламентских политических сил подписать "Акт безопасности и ответственности", чтобы не дестабилизировать Украину.

Об этом на своей странице в Фейсбук написал историк и политик Игорь Шаров:

"Нашу воюючу державу намагаються знищити зсередини, переконує спікер. На його думку, ті політичні сили, які є в Україні державницького характеру – «не залежно від того, чи вони знаходяться в коаліції, чи в опозиції, – повинні продемонструвати і суспільству, і нашим зовнішнім партнерам, що, незважаючи на наші розбіжності, які є чи в питаннях економічних, чи в питаннях соціальних – але в деяких питаннях, зокрема в таких, як безпека, ми маємо одну позицію і будемо стояти плече до плеча".

"Акт безпеки і відповідальності" – це той документ, який, я переконаний, повинні підписати голови фракцій парламенту як угоду між коаліцією й опозицією, що попри наші розбіжності в тактичних питаннях у стратегії ми залишаємося єдиними, ми стоїмо плече до плеча. В питанні безпеки мілітарної держави, в питанні безпеки інформаційної, безпеки економічної, безпеки енергетичної, безпеки гуманітарної», – переконаний Парубій.

Чи є подібна ідея підписання певного документу чимось новим, – ставить питання Ігор Шаров, – а головне – чи буде він ефективно працювати?

У своїй новій книжці «Від мрії – до дії!» (Шаров Ігор. Від мрії – до дії! (Текст)/Ігор Шаров. – К.: Арт Економі, 2016. – 188 с.) я згадую про пакт Монклоа, який дозволив іспанцям твердо стати на шлях демократичних й економічних перетворень після руйнування диктаторського режиму Франко.

По-перше, пакт Монклоа ратифікували не лише всі парламентські партії, але й профспілки, громадські організації та церква. Об'єднання, де правляча еліта переймається запитами суспільства, в яких сходяться її інтереси й загалу, запрограмоване на успіх. Тобто рівень національного консенсусу був якнайширший. По-друге, пакт Монклоа зробили законодавчим актом, він мав силу закону, а не декларації про наміри. По-третє, пакт став компромісом: кожна сторона погодилася на певні поступки в ім'я досягнення спільної мети — стабілізації режиму представницької демократії. І по-четверте, термін дії пакту обмежили одним роком.

"Акт безпеки і відповідальності" може зіграти прогресивну роль у дотриманні безпеки й виходу з кризи, якщо він якнайширше об’єднає українське суспільство. Якщо в ньому будуть конкретні пропозиції й конкретні терміни реалізації реформ. Якщо він буде націлений на стабілізацію в Україні, а не на банальне недопущення дострокових парламентських виборів".