Помер поет, який долав бар’єр однозначності в українській поезії

3 квітня помер видатний український поет Станіслав Вишенський – автор багатьох поетичних збірок, книжки есеїстики, що увійшли до підсумкового видання «Полювання на мисливця» (2007 р.), та спогадів «Силует катастрофи» (2013 р.).

Про це повідомив поет Костянтин Коверзнєв у своєму Facebook, інформує МузаUA.

В українську поезію С. Вишенський прийшов наприкінці 1960-х років. Утверджував ідею симфоричної поезії.

«Як на мене, оповідальність та усталена синтаксична логіка тільки вадять поезії, принаймні тій, яку сповідую я, – казав в одному з інтерв’ю Станіслав Олександрович. – Після римованої прози шістдесятників поети Київської школи, либонь, і були покликані подолати бар’єр однозначности, притаманний сюжету як складовій прози. Мій сюжет – метафора і ніщо інше. У мене свій синтаксис. А те, що я відмовився від частини розділових знаків, так це не мій винахід. Одначе в такий спосіб значно збільшується кількість граней асоціативного кристала. Оскільки в сучасному світі модифіковані, себто до невпізнання змінені, основні стандарти життя, і цей світ став постмодерним, себто, за Шпенґлером, присмерковим, то ця обставина моделює й світобачення митця, зокрема поета. В одному з віршів я кажу: «Катастрофа – маяк і на нього плисти…». І нічого осудного чи епатажного тут нема».

На фото (зліва направо) – Олег Жупанський, Костянтин Коверзнєв і Станіслав Вишенський.