Антикорупційна боротьба - важливий елемент суспільного життя. Вона має існувати в кожній державі. Аксіома. Особливо в Україні, враховуючи ті жахливі і трагічні наслідки, що спричинені корупцією. Але на цьому тлі за останні роки зросли псевдоантикорупціонери, діяльність яких полягає у псевдоборотьбі, пише в своїй замітці журналіст Сергій Михайленко.
Золоті унітази, труселя, герої з мультиплікацій рекрутовані, щоб відпрацювати завдання імітації боротьби з корупцією. Яка мета імітації? Залишити все так, як є. Правда, «таваріщ» Льовочкін, куратор псевдоантикорупціонерів? Питання риторичне…
Ось і вчора «центр протидії корупції» (Центр Протидії Корупції) озвучив, шо ніби суд відмовив у визнанні недостовірної чергової фейковоі інформації, яку розповсюджує В. Шабунін.
І вчергове, активісти Антикорупційної платформи зазначають, що це - неправда. Суд визнав інформацію, яку надавав шабунін щодо Першого заступника Голови СБ України (The Security Service of Ukraine) «оціночними судженнями», тобто (кажучи простою мовою) просто сновидіннями і мареннями Віталія Шабуніна.
Чому ж так відбувається? Чому замість реальної боротьби з корупцією нам підсовують фальшивку? Бурхлива діяльність, що має в результаті навіть не гучний пшик? Освоюються немалі бюджети. І при цьому реальні корупційні схеми працюють, аж гуде, правда, таваріщ Ситник, екс-прокурор з брудним минулим і заплямованим теперішнім? І це псевдоантикорупціонери ще не відповіли на питання, чому вони не помічають злочинів директора НАБУ Артема Ситника? Він в шапці-невидимці для них? Чи це все ж цеховий заколот?
вологість:
тиск:
вітер:
