Сьогодні широко відзначають ювілей письменника, який вважав російську літературу шкідливою для України

Сьогодні 180 років із дня народження Івана Нечуя-Левицького, класика української літератури, чи не першого українського письменника, що жив лише з літератури, після того, як кинув роботу вчителя російської словесності.

Про це пише на своїй сторінці у Facebook письменник Степан Процюк.

«Хто ж він, як людина, Іван Левицький, що допасував до свого прізвища химерне «Нечуй»? Я не буду викладати фактаж його життя, який можна легко знайти. Без сумніву, один із найперших потужних для свого часу українських письменників… Один із найдобріших, із найтоншою психікою, людей, що не міг переносити будь-які зовнішні чи внутрішні конфлікти. Тому навіть його «Кайдашева сімя», «Бурлачка» та низка інших творів мають штучні, відповідно до логіки сюжету, закінчення.

Все життя закоханий у говірку своєї матері, він не сприймав будь-які інші українські діалекти. Він першим, ще до Хвильового, у своїх статтях закликав говорити мовою «старої баби» і навіть доводив шкідливість для української ментальності російської літератури. Він же навідріз не сприймав нових віянь, написавши дуже консервативну статтю «Українська декадентщина»(1911 рік). Ціле життя слухався своєї старшої сестри, ще і підтримуючи її сім′ю фінансово.
У 1918 році самотнім помер у київській богодільні...», - пише Степан Процюк.

Своєю чергою відомий український політик Ігор Шаров також на своїй офіційній сторінці згадує про ювілей Івана Нечуя-Левицького.

«Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова, - нагадує Ігор Шаров. - Працюючи в Кишиневі, Нечуй-Левицький написав працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини». Письменник справедливо вважав: російська література насамперед потрібна для Росії, а українцям потрібна своя. Гріх української інтелігенції, на думку Левицького, саме в тім, що вона виховалася на російській літературі, яка підмінила власну».