Даёш третий тур! ИСКОВОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ ЮЛИИ ТИМОШЕНКО

Текст искового заявления кандидата в президенты от Демократических сил, премьер-министра Юлии Тимошенко к Центральной избирательной комиссии Украины подается в языке оригинала. Виктор Янукович, которому приписали один миллион чужих голосов, проходит в качестве "третьего лица".

Орфография и пунктуация сохранена неизменной

Вищий адміністративний суд України
 
Позивач:  Кандидат на пост Президента України
Тимошенко Юлія Володимирівна
---
В особі представника:  Довірена особа кандидата
на пост Президента України
Тимошенко Юлії Володимирівни
Портнов Андрій Володимирович
---
Відповідач: Центральна виборча комісія
Поштова адреса: 01196, м. Київ,
пл. Лесі Українки, 1
Телефон: 044 286 84 62
Електронна пошта: post@cvk.gov.ua

Третя особа:  Кандидат на пост Президента України
Янукович Віктор Федорович
---
 
ПОЗОВНА ЗАЯВА
ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМИ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ТА РІШЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ, ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВЧИНИТИ ДІЇ ТА ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ
 
(Разом із заявою подано додатки в 9 томів з доказовою базою -  документами та відеоматеріалами)
 
 
І. Фактичні обставини справи.
 
07 лютого 2010 року відбулося повторне голосування з виборів Президента України. До виборчих бюлетенів для повторного голосування було включено Тимошенко Юлію Володимирівну (Позивач за цим позовом) та Януковича Віктора Федоровича (Третя особа за цим позовом).
 
14 лютого 2010 року Центральна виборча комісія (Відповідач за цим позовом) на своєму засіданні, на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування у межах відповідних територіальних виборчих округів, встановила результати повторного голосування з виборів Президента України, про що склала відповідний протокол, а також здійснила оголошення цих результатів. За встановленими результатами повторного голосування з виборів Президента України, Центральна виборча комісія оголосила про обрання Януковича В.Ф. Президентом України.
 
Кандидат на пост Президента України Тимошенко Ю.В. вважає зазначені вище дії та рішення Відповідача протиправними. З огляду на це, протокол про результати повторного голосування з виборів Президента України підлягає визнанню недійсним, а на Відповідача має бути покладено обов’язок прийняти рішення про призначення повторного голосування з виборів Президента України з огляду на викладені нижче обґрунтування.
 
 
ІІ. Правове обґрунтування позовних вимог
 
 
Вибори є вихідним принципом організації державного механізму та системи місцевого самоврядування. Однак, лише вибори, які проведені із дотриманням вимог Конституції та законів України, а також міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом надання владі легітимного характеру.
 
У ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплено, що саме «воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування».
 
У Документі Копенгагенської Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року, саме вільні вибори віднесені його учасниками до «числа елементів справедливості, що істотно необхідні для повного вираження гідності, властивої людській особистості, та рівних і невід’ємних прав усіх людей», а волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних і непідроблених виборах є основою легітимності влади.
 
Лише відсутність фальсифікацій на виборах, надання кожній особі можливості проголосувати та забезпечення свободи і таємності голосування гарантує участь громадян України в управлінні державними справами та реальне здійснення права обирати вищих посадових осіб держави.
 
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 6 грудня 1966 року, у ст. 25 також визначає, що кожен громадянин повинен мати право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через вільно вибраних представників; б) голосувати і бути вибраним на дійсних періодичних виборах, що відбуваються на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні і що забезпечують вільне волевиявлення виборців.
 
Згідно з положеннями статей 69 та 71 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
 
Для того, щоб гарантувати, що такі права громадянина будуть реальністю, а не декларативними нормами, що результат виборів буде наслідком волевиявлення громадян, а не підсумком фальсифікацій, діяльність із організації, проведення виборів та встановлення їх результатів повинна проводитися із дотриманням цілого ряду вимог, які дозволять однозначно встановити волевиявлення виборців.
 
Разом з тим вважаємо, що 07 лютого 2010 року при проведенні повторного голосування за кандидатів на пост Президента України були допущені порушення міжнародних стандартів проведення виборів та національного виборчого законодавства, які свідчать про їх недемократичний характер та відсутність можливості встановити дійсне волевиявлення виборців.
 
Згідно положень Кодексу належної практики у виборчих справах (Керівні принципи та пояснювальна доповідь), ухвалених Венеціанською комісією 18-19 жовтня 2002 року «справжні демократичні вибори неможливі без дотримання певних основоположних для демократичної держави, в якій сповідують верховенство права, принципів – таких, як повага до основних прав, стабільність виборчого права й існування дієвих процесуальних гарантій».
 
Одним із основних принципів проведення виборів, який закріплений положеннями ст. 70 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України» є загальність. Важливим елементом забезпечення реалізації принципу загального виборчого права є правила складання списків виборців та внесення до них змін.
 
Базуючись на положеннях Загального коментаря Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1996 року, також можна визначити, що однією із умов при проведенні виборів є усунення або нейтралізація реєстраційних перешкод при реалізації виборчого права громадянином, а також недопустимість будь-якого протиправного втручання у реєстрацію виборців.
 
Декларація про критерії вільних і справедливих виборів, прийнята на 154 сесії Ради Міжпарламентського союзу 26 березня 1994 року, зазначаючи, що у будь-якій державі повнота влади може походити тільки з волевиявлення народу, вираженого на справжніх, вільних і чесних виборах, організованих через регулярні періоди на основі загального, рівного і таємного виборчого права, закріплює як один із критеріїв для проведення таких виборів право кожного громадянина на доступ до дієвої, безсторонньої та рівної процедури реєстрації. Саме наявність при проведенні виборів такої процедури і є, у контексті інших положень Декларації, відповідним заходом, що не допускає «багаторазового голосування однієї особи чи неправомочних осіб» та забезпечує чесність виборів (п. 2, 4 Декларації).
 
                                                   ***
 
Відповідно до пп. IV, V п. 1.2 розділу І Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах, у плані реєстрації виборців необхідним є «існування адміністративної процедури (під судовим контролем) або судової процедури, що дозволяє зареєструвати не внесеного до списку виборця чи внести виправлення у неправильні записи. Реєстрація на виборчій дільниці в день виборів здійснюватися не може».
 
Аналіз положень Закону України «Про вибори Президента України» також  дає підстави для висновку, що порядок внесення змін до списку виборців дільничною виборчою комісією безпосередньо у день виборів не передбачений.
 
Так, ч. 1, 2, 4 статті 35 Закону України «Про вибори Президента України» передбачає, що внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці здійснюється головою, заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії. Зміни до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі:
 
-                 рішення суду, прийнятого відповідно до частини шостої статті 32 цього Закону;
-                 рішення окружної виборчої комісії, прийнятого відповідно до ч. 9 ст. 34 цього Закону;
-                 повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій дільниці;
-                 рішення дільничної виборчої комісії.
 
Голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії вносять до уточненого списку виборців зміни невідкладно після отримання дільничною виборчою комісією документів зазначених у частині другій цієї статті, не пізніш як за два дні до дня виборів, а в день голосування у порядку, встановленому цим Законом.
 
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» виборча комісія на вимогу трьох членів комісії від її складу, а також за рішенням виборчої комісії вищого рівня зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що відносяться до її повноважень, не пізніш як у триденний строк, але не пізніше дня виборів, а в день виборів, крім дільничної виборчої комісії, - невідкладно. Дільнична виборча комісія зобов’язана розглянути на своєму засіданні звернення, які надійшли до неї у день виборів чи в день повторного голосування, невідкладно після закінчення голосування.
 
Таким чином, вказана норма Закону України «Про вибори Президента України» забороняє дільничним виборчим комісіям приймати у день голосування рішення по зверненнях (у тому числі скаргах на неправильності у списках виборців).
 
Крім того, норма ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» є спеціальною щодо загального порядку розгляду скарг виборчими комісіями, встановленого статтею 96 Закону України «Про вибори Президента України».
 
Так, стаття 96 Закону встановлює, що скарги, які надійшли у день голосування розглядаються виборчою комісією не пізніше ніж за одну годину до закінчення голосування. Однак, ця норма поширюється на інші виборчі комісії, оскільки для дільничної виборчої комісії існує спеціальна норма, яка забороняє розглядати скарги до закінчення голосування.
 
Вказані обставини були підтверджені також і в судовому рішенні, яке набрало законної сили та є чинним – постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2010 року по справі № 2-а-49/10/9103 за позовом кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. до Центральної виборчої комісії.
 
Вирішуючи питання про скасування Постанови Центральної виборчої комісії суд встановив, що ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» забороняє ДВК приймати рішення за зверненнями, що надійшли у день голосування, до закінчення голосування, та поклав такий висновок в основу рішення.
 
На виконання рішення суду Центральна виборча комісія в день голосування, 17.01.2010 року направила інформацію про заборону внесення змін до списків виборців в день голосування телеграмою до відома всіх окружних виборчих комісій.
 
Отже, Закон України «Про вибори Президента України» передбачає у відповідності до вимог міжнародно-правових актів достатньо гарантій щодо недопустимості реєстрації на виборчій дільниці у день виборів, протиправного втручання у процес реєстрації, а також недопустимості багаторазового голосування однієї особи чи неправомочної особи.
 
Однак на момент проведення повторного голосування, а також у ході такого голосування виборчими комісіями було допущено порушення як міжнародних стандартів, так і Закону України «Про вибори Президента України».
 
Так, Постановою Центральної виборчої комісії від 01.02.2010 року № 197 було затверджено Роз’яснення щодо порядку уточнення списків виборців для повторного голосування з виборів Президента України 7 лютого 2010 року, яким фактично було змінено встановлений Законом України «Про вибори Президента України» порядок внесення змін до списку виборців.
 
Згідно з положеннями п. 3.2 зазначеного Роз’яснення зміни до списку виборців для повторного голосування на звичайній виборчій дільниці вносяться на підставі:
 
1) рішення суду, прийнятого за позовною заявою громадянина про уточнення списку виборців;
2) рішення окружної виборчої комісії, прийнятого у зв’язку з включенням до списку виборців для повторного голосування на звичайній виборчій дільниці членів дільничної виборчої комісії;
3) повідомлення органу ведення Реєстру щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій виборчій дільниці;
4) рішення дільничної виборчої комісії.
 
При внесенні змін до списку виборців для повторного голосування на підставах, зазначених, у підпунктах 1-3 пункту 3.2 цього Роз’яснення, рішення дільничною виборчою комісією не приймається.
 
Однак, визначаючи строки внесення до списку виборців, ЦВК у п. 3.6 Роз’яснення передбачила, що голова та секретар дільничної виборчої комісії вносять до списку виборців для повторного голосування зміни невідкладно після отримання комісією документів, зазначених у п. 3.2 цього Роз’яснення, або закінчення засідання дільничної виборчої комісії, на якому було прийнято відповідне рішення, не пізніш як два дні до дня виборів, а в день голосування – невідкладно.
 
Таким чином, враховуючи, що рішення дільничною виборчою комісією про зміни до списку виборців не могло прийматися на підставі документів, зазначених у пп. 1-3 п. 3.2, ЦВК у п. 3.6 Роз’яснення надавала право дільничним комісіям у день виборів самостійно приймати рішення про внесення змін до списків виборців.
 
Отже, ЦВК у Роз’ясненні, затвердженому постановою № 197 передбачила відмінний від передбаченого Законом України «Про вибори Президента України» порядок внесення змін до списку виборців дільничною виборчою комісією звичайної виборчої дільниці.
 
Причому, встановлення такого порядку було здійснено ЦВК свідомо, оскільки відповідні пункти Роз’яснення № 197 є аналогічними за змістом відповідним пунктам Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 475 від 12 грудня 2009 року, про незастосування яких ЦВК у день голосування 17.01.2010 року повідомляла окружні виборчі комісії, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2010 року вони були визнані такими, що не відповідають положенням Закону України «Про вибори Президента України».
 
Вважаємо, що у будь-якому випадку пряма норма ч. 8 ст. 28 Закону України «Про вибори Президента України» не може підмінятися роз’ясненнями або постановами Центральної виборчої комісії.
 
Таким чином, у результаті дій ЦВК було створено ситуацію юридичної невизначеності, оскільки виборчі комісії були поставлені перед вибором застосування або положень Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 197, або положень Закону України «Про вибори Президента України» та відповідних вказівок ЦВК у день виборів 17 січня 2010 року щодо незастосування аналогічних за змістом положень Роз’яснення, затвердженого постановою ЦВК № 475.
 
Відсутність однозначних положень призвела до зловживань дільничних виборчих комісій із включення осіб до списку виборців та надання права голосу неповноважним особам, що підтверджується додатками до цього позову.
 
Слід зазначити, що за даними АІТС «Державний реєстр виборців», кількість виборців включених до списків виборців для повторного голосування становила 35 997 686, а кількість виборців за відомостями протоколів дільничних виборчих комісій на виборах 7 лютого 2010 року - 36 291 369.
 
Таким чином, різниця становить 293 683 виборця. Саме така кількість була внесена до списків виборців напередодні та в день голосування дільничними виборчими комісіями. При цьому, лише в Автономній республіці Крим додатково до списків виборців було внесено 20 888 виборців, у Дніпропетровській області -20 366 виборців, у Донецькій області – 21 787 виборців, у Харківській області - 22 259 виборців.
 
Крім того, ЦВК своїм підзаконним актом фактично встановила сферу компетенції дільничних виборчих комісій, яка не передбачена Законом України «Про вибори Президента України».
 
Так, за змістом положення пункту 11 частини 1 статті 27 Закону України «Про вибори Президента України» повноваження дільничної виборчої комісії встановлюються лише законом, а не підзаконним актом. Враховуючи також, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про вибори Президента України» виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними органами, то вимога щодо встановлення їх компетенції виключно законом випливає також із положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
 
 Вважаємо, що прийняття дільничними виборчими комісіями рішень за таких обставин має кваліфікуватися як незаконне включення особи до списку виборців, а також є обставиною, яка пунктом 1 частини 1 статті 80 Закону України «Про вибори Президента України» визначена, як підстава для визнання голосування на дільниці недійсним, адже безпідставне включення до списку виборців є незаконним голосуванням.
 
З огляду на викладене, вважаємо, що всі голоси виборців, які були включені у списки виборців у день голосування не повинні враховуватися, оскільки включення виборців до списків для голосування було зроблено дільничними виборчими комісіями за відсутності у них таких повноважень.
 
                                                   ***
 
Необхідно також зазначити, що важливою обставиною проведення повторного голосування 07 лютого 2010 року стала участь у цьому процесі значної кількості осіб, які проголосували за межами приміщення для голосування, що свідчить про порушення принципів добровільної участі громадян у виборах та таємного голосування.
 
Збільшення кількості осіб, які голосували за межами приміщення для голосування, у територіальних виборчих округах, у яких за підсумками голосування перемогу отримав кандидат на пост Президента України Янукович В.Ф. було, на наш погляд, зумовлено не об’єктивною потребою цих людей за станом здоров’я голосувати вдома, а волею організаторів такого голосування, які намагалися проконтролювати результат волевиявлення виборців і таким чином вплинути на результати голосування.
 
За загальним правилом, право вибору громадянин здійснює шляхом голосування безпосередньо на виборчій дільниці. Так, відповідно до положень розділу 2 Декларації про критерії вільних і справедливих виборів, прийнятої на 154 сесії Ради Міжпарламентського союзу 26 березня 1994 року:
- кожний виборець має право на рівний і реальний доступ на виборчу дільницю з тим, щоб здійснити своє право голосування.
- кожний виборець має право здійснити на рівній основі з іншими виборцями своє право, причому його голос має таку ж вагу, як і голоси інших виборців.
 
Інші можливі способи голосування є винятком із правила голосування на виборчій дільниці і допускаються лише за наявності поважних причин та наявності умов, які не допускають можливість фальсифікацій, а також контролю за волевиявленням виборців.
 
Згідно з положеннями п. 3.2 Розділу 3 Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах, для забезпечення свободи волевиявлення виборців і боротьби з порушеннями на виборах, виборці мають завжди отримати змогу голосувати на виборчій дільниці.
 
 Інші способи голосування допустимі лише з дотриманням певних умов, зокрема, використання переносних урн для голосування може допускатися лише за дотримання суворих умов, що дозволяють запобігти ризику махінацій. У п. 40 Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих спорах також передбачено, що використовувати переносні урни для голосування небажано, бо це пов’язано з серйозною небезпекою підтасувань. Проте якщо їх все ж використовують, з метою попередити порушення слід встановити тверді умови.
 
Аналогічне за змістом положення продубльоване також у п. 62 Спільного висновку Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів Президента України» (прийнятого Верховною Радою України 24 липня 2009 року) від 12 жовтня 2009 року, у якому закріплено, що потенційні можливості фальсифікацій під час мобільного голосування вимагають залучення заходів захисту, включаючи уважну організацію цього процесу. Мобільні урни для голосування дозволяються лише при дотриманні жорстких умов, що унеможливлюють виникнення будь-яких ризиків фальсифікацій.
 
Разом з тим, упродовж усього процесу голосування спостерігалася відсутність чітких умов проведення голосування за межами приміщення для голосування, які б унеможливлювали процес фальсифікацій, а також надання такого права лише особі, яка цього дійсно потребує. Відповідні докази надані суду у додатках до цього позову.
 
Слід звернути увагу, що 12 грудня 2009 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 475, якою затвердила Роз’яснення щодо складання та уточнення списків виборців для підготовки і проведення голосування з виборів Президента України 17 січня 2010 року.
 
У п. 6.2 Роз’яснення зазначалося, що виборець, щодо якого у списку виборців відсутня відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, у власноручно написаній заяві до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування зазначає причину нездатності самостійно пересуватися. До заяви додається документ (його копія), який підтверджує факт нездатності такого виборця пересуватися самостійно. Таким документом може бути: пенсійне посвідчення, довідка, видана лікувальним закладом, тощо. Копії зазначених документів можуть засвідчуватися головою або секретарем дільничної виборчої комісії, а в разі їх відсутності - не менш як двома членами цієї комісії та скріплюються печаткою дільничної виборчої комісії.
 
Однак 4 січня 2010 року Центральна виборча комісія прийняла Постанову № 6 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475», якою, зокрема, виключила абзац 2 і 3 пункту 6.2 Роз’яснення щодо складання та уточнення списків виборців для підготовки і проведення голосування з виборів Президента України 17 січня 2010 року, тобто виключила положення, які передбачали необхідність подання документів, що посвідчують факт нездатності виборця пересуватися самостійно.
 
Київський апеляційний адміністративний суд 17 січня 2010 року прийняв постанову, якою визнав незаконною постанову Центральної виборчої комісії № 6 від 04.01.2010 р. в частині виключення абзаців 2 і 3 пункту 6.2 Роз’яснення ЦВК, затвердженого Постановою № 475 від 12.12.2009 року, а також виключення із абзацу 1 пункту 6.1 Роз’яснення ЦВК, затвердженого постановою № 475 від 12.12.2009 року слів: «не здатний самостійно пересуватися та у зв’язку з цим».
 
З врахуванням цього рішення, пункти 6.1. та 6.2. Роз’яснення Центральної виборчої комісії, затвердженого Постановою № 475 від 12.12.2009 р. при проведенні голосування діяли в наступній редакції:
 
«6.1. Виборець, який за станом здоров'я не здатний самостійно пересуватися та у зв'язку з цим не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, а також виборець, який включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному лікувальному закладі, і через постільний режим не може прибути до приміщення для голосування, має право звернутися з письмовою заявою до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування.
 
Така заява із зазначенням місця перебування виборця може бути подана не пізніш як за дванадцять годин до початку голосування, тобто до 20 години 16 січня 2010 року.
 
6.2. Виборець, щодо якого у списку виборців відсутня відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, у власноручно написаній заяві до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування зазначає причину нездатності самостійно пересуватися.
 
До заяви додається документ (його копія), який підтверджує факт нездатності такого виборця пересуватися самостійно. Таким документом може бути: довідка, видана лікувальним закладом.
 
Копії зазначених документів можуть засвідчуватися головою або секретарем дільничної виборчої комісії, а в разі їх відсутності - не менш як двома членами цієї комісії та скріплюються печаткою дільничної виборчої комісії.»
 
Приймаючи таке рішення, суд встановив, що відповідно до ст. 77 Закону України «Про вибори Президента України» виборець, який за станом здоров’я не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, а також виборець, який включений до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, утвореній у стаціонарному лікувальному закладі, і через постільний режим не може прибути до приміщення для голосування, має право звернутися з письмовою заявою до дільничної виборчої комісії з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування та вказати підстави, з яких він не може пересуватися.
 
Отже, Закон України «Про вибори Президента України» надає право голосувати за межами приміщення для голосування не всім виборцям, а передбачає таку обов’язкову умову як нездатність через хворобу фізично прибути на дільницю. Викладене свідчить про те, що під цю категорію осіб не підпадають виборці, які можуть хворіти, але перебіг їх хвороби не пов’язаний із фізичною неможливістю прибути на дільницю.
 
Встановлено, що за відсутності довідки, виданої медичним закладом, визначити стан фізичної неспроможності неприбуття на виборчу дільницю є неможливим, оскільки факт неспроможності прибуття на дільницю повинен бути підтверджений фахівцем в галузі медицини, оскільки це стосується стану здоров’я.
 
На виконання зазначеного рішення суду Центральна виборча комісія в день голосування, 17.01.2010 року направила інформацію про можливість внесення осіб до витягу зі списку виборців для організації голосування на дому, лише за наявності медичної довідки.
 
Однак, у проміжку між 17 січня 2010 року та днем повторного голосування 07 лютого 2010 року, Центральною виборчою комісією було прийнято Постанову № 198 від 01.02.2010 року «Про визнання такими, що втратили чинність постанов Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475 та від 4 січня 2010 року № 6», якими фактично Центральна виборча комісія скасувала існуючий під час голосування 17 січня 2010 року механізм голосування за межами приміщення для голосування.
 
Натомість Центральною виборчою комісією не було видано жодного іншого акту з приводу голосування виборця за межами приміщення для голосування при проведенні повторного голосування 7 лютого 2010 року, що створило ситуацію неконтрольованого використання права на голосування за межами приміщення для голосування і, як наслідок, масове зловживання цим правом.
 
Крім того, вважаємо, що відсутність чітких роз’яснень щодо необхідності при проведенні повторного голосування пред’являти документи (наприклад, медичні довідки), які б підтверджували, що виборець не може прибути до приміщення для голосування звичайної виборчої дільниці, де він включений до списку виборців, створювала, крім можливостей підтасувань, також контроль за волевиявленням виборців та порушення таємниці голосування.
 
У більшості випадків, в день проведенні повторного голосування 07 лютого 2010 року, при голосуванні за межами виборчої дільниці заповнення бюлетеню виборцем відбувалося у присутності членів дільничних виборчих комісій, що є прямим порушенням принципу таємного голосування.
 
Виходячи  із положень Загального коментаря Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1996 року гарантією реалізації прав виборця є, зокрема, забезпечення таємності процесу голосування. Режим таємного голосування визначається як стан, за якого виборці будуть забезпеченні від надання інформації про те, як вони будуть голосувати або як вони проголосували, і від будь-якого незаконного втручання у процес голосування.
 
Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року у пункті 5 передбачає, що вибори мають проводитися «шляхом таємного голосування чи рівноцінної процедури вільного голосування в умовах, що забезпечують на практиці вільне вираження думки виборцями при виборі своїх представників».
 
Пункт 52 Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах передбачає, що таємниця голосування є одним із аспектів вільних виборів, а її призначення зводиться до того, щоб захистити виборців від тиску, який на них можуть чинити, якщо інші довідаються про те, як вони проголосували. Виборці мають таке право, однак й самі мають дотримуватися таємниці голосування, а недотримання має каратися визнанням недійсним будь-якого виборчого бюлетеня, зміст якого став відомий іншим.
 
Усі ці принципи та механізми найбільшою мірою реалізуються саме в ході голосування у спеціально відведеному для цього приміщенні на виборчій дільниці, чим одночасно забезпечується таємність голосування, шляхом запобігання неправомірному впливу на виборців (присутність офіційних спостерігачів, представників засобів масової інформації, заборона присутності на дільниці сторонніх осіб). Це у сукупності дозволяє достовірно встановити волевиявлення виборців.
 
Про збільшення під час повторного голосування 07 лютого 2010 року загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні за межами приміщення для голосування у тих регіонах, де перемогу отримав кандидат на пост Президента України Янукович В.Ф., свідчить наступний порівняльний аналіз.
 
Так, в Автономній Республіці Крим під час голосування 17 січня 2010 року за межами приміщення виборчої дільниці проголосувало 37 576 виборців, а 07 лютого 2010 року – 46 301;
у Дніпропетровській області – 17 січня 2010 року - 71 822 виборці та 88 961 виборець – 07 лютого 2010 року;
у Донецькій області – 124 560 виборців та 151 457 виборців відповідно;
у Луганській області – 73 723 виборці проголосувало 17 січня 2010 року і 80 764 – 07 лютого 2010 року;
у Миколаївській області – 25 446 виборців проголосувало 17 січня 2010 року та 32 231 – 07 лютого 2010 року.
 
Загалом по Україні під час повторного голосування 07 лютого 2010 року проголосувало за межами приміщення для голосування 1 382 865 виборців, що набагато більше, ніж під час проведення позачергових виборів до Верховної Ради України 2007 року, коли за місцем перебування проголосувало 983 834 виборці, та виборів до Верховної Ради України 2006 року, коли за місцем перебування проголосувало 951 098 виборців.
 
При проведенні виборів за межами приміщення для голосування, на наш погляд, було порушено і принцип забезпечення чіткості виборчих процедур та юридичної стабільності порядку проведення повторного голосування.
 
Підпунктом «а» п. 2 розділу ІІ Керівних принципів Кодексу належної практики щодо виборів закріплено, що за винятком норм, що регулюють технічні питання й конкретні аспекти, які можуть мати вигляд підзаконних актів виконавчої влади, норми виборчого права мають бути закріплені у вигляді законів. Основні елементи виборчого права не можна переглядати менш, як за рік до проведення виборів.
 
Однак, окремі із документів Центральної виборчої комісії приймалися  навіть безпосередньо у день голосування, після встановленого Законом України «Про вибори Президента України» часу відкриття виборчих дільниць.
 
 Так, 07 лютого 2010 року о 8.00 Центральна виборча комісія постановою від 7 лютого 2010 року № 226 видала Роз’яснення щодо деяких питань організації роботи дільничних виборчих комісій під час проведення повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року та транспортування документів дільничних виборчих комісій до окружних виборчих комісій, яким у п. 1 передбачила, що голосування виборців за межами приміщення для голосування з кожною переносною виборчою скринькою організовують не менш як два члени дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією.
 
Однак, приймаючи таке рішення Центральна виборча комісія фактично встановила нову норму Закону України «Про вибори Президента України» та вийшла за межі своїх повноважень, з огляду на наступне.
 
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України та інших законів України.
 
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія як державний орган зобов’язана діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
 
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про вибори Президента України" Центральна виборча комісія, крім повноважень, визначених Законом України "Про Центральну виборчу комісію", приймає також обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань виконання цього Закону, здійснює організаційно-методичне забезпечення їх діяльності.
 
Таким чином, Центральна виборча комісія мала право давати лише роз’яснення з питань, які стосуються виконання норм Закону України «Про вибори Президента України», однак при цьому жодним чином не змінюючи їх змісту, або давати роз’яснення щодо застосування законодавства України про вибори Президента України в частині, яка нормами Закону «Про вибори Президента України» не врегульована.
 
Однак, Закон України «Про вибори Президента України» більш ніж чітко передбачає порядок організації голосування виборців за межами приміщення для голосування при проведенні повторного голосування.
 
Так, ч. 14 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України» (регламентує порядок повторного голосування) закріплює, що голосування, проведення підрахунку голосів та встановлення підсумку голосування у разі повторного голосування здійснюється у порядку встановленому статтями 75-83 цього Закону.
 
Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 77 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено, що голосування виборців за межами приміщення для голосування організовують не менш як три члени дільничної виборчої комісії.
 
Отже, стаття 77 та її положення входять до складу норм (передбачених ч. 14 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України»), які регламентують порядок голосування, проведення підрахунку голосів та встановлення підсумків голосування у разі повторного голосування.
 
Таким чином, прийнявши Роз’яснення, у пункті п. 1 якого закріплено, що голосування виборців за межами приміщення для голосування з кожною переносною виборчою скринькою організовують не менш як два члени дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією, Центральна виборча комісія фактично видала не роз’яснення з питань застосування положень чинного Закону України «Про вибори Президента України», а встановила нову норму цього Закону.
 
Крім того, навіть після прийняття Київським апеляційним адміністративним судом 7 лютого 2010 року постанови про визнання протиправним та скасування пункту 1 постанови ЦВК від 7 лютого 2010 року № 226 в частині, що стосується затвердження пункту 1 Роз’яснення, Центральною виборчою комісією не було прийнятого жодного рішення та не доведено його до відома виборчих комісій з метою термінового приведення ними процедури голосування у відповідність до рішення суду та положень Закону України «Про вибори Президента України». При цьому необхідно зазначити, що рішенням Київського апеляційного адміністративного суду передбачалося його негайного виконання.
 
Хоча негайне виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду і не передбачено статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вичерпний перелік випадків, коли постанови суду можуть бути допущені до негайного виконання, однак повністю узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
 
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню судами.
 
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
 
У рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) від 28 липня 1999 року, справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
 
У рішенні по справі «Михайленки та інші проти України» від 30 листопада 2004 року, Європейський суд з прав людини також вказав на той факт, що право доступу до суду було б ілюзорним якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї із сторін.
 
Враховуючи той факт, що рішення Київського апеляційного адміністративного суду стосувалося процедури проведення повторного голосування і його виконання (з метою забезпечення законної процедури голосування за межами приміщення для голосування) було актуальним лише на протязі одного дня, можна констатувати, що рішення суддів Київського апеляційного адміністративного суду про звернення такого рішення до негайного виконання є правомірним.
 
Вважаємо, що невиправдане зволікання із зверненням такого рішення до виконання могло призвести до заподіяння шкоди учасникам виборчого процесу, до повного практичного нівелювання зроблених у рішення суду висновків та неефективності судового захисту прав та інтересів суб’єктів виборчого процесу.
 
Такими чином, відсутність будь-яких дій ЦВК із виконання зазначеного рішення Київського апеляційного адміністративного суду було створено ситуацію невизначеності, коли виборчі комісії були поставлені перед вибором можливого варіанту для своїх дій: керуватися відповідним пунктом Роз’яснень ЦВК, який скасований судом, чи положеннями Закону України «Про вибори Президента України».
 
Крім того, невизначеності у діях дільничних виборчих  комісій додавав і той факт, що у повідомленнях ЗМІ (http://www.pravda.com.ua/news/2010/02/7/4729029/) представниками Партії регіонів України зазначалося про призупинення Вищим адміністративним судом України дії рішення Київського апеляційного адміністративного суду, хоча рішення Вищим адміністративним судом за результатами апеляційного оскарження було прийнято лише 08 лютого 2010 року і на протязі 07 лютого 2010 не зупинялось.
 
Варто також звернути увагу на той факт, що Центральна виборча комісія шляхом постійної необґрунтованої зміни механізмів правового регулювання відносин із проведення виборів Президента України підзаконними актами за умови, коли не змінювалися норми Закону України «Про вибори Президента України», покладення на суб’єктів виборчого процесу додаткових повноважень та обов’язків, не передбачених законами, а також прийняття рішень нормативного характеру, які хоча і є обов’язковими для застосування виборчими комісіями нижчого рівня, однак суперечать положенням Закону України «Про вибори Президента України, порушила принцип юридичної визначеності, який є складовим елементом принципу верховенства права.
 
Також вважаємо, що Центральна виборча комісія як орган, який відповідно до статті 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України, не надала всіх необхідних роз’яснень щодо суперечливих положень Закону України «Про вибори Президента України», або ж скасовувала попередньо прийняті рішення, що у свою чергу позбавило виборчі комісії нижчого рівня належного спрямування своїх дій. Такі дії та рішення Відповідача, на наш погляд, призвели до дискримінації прав виборців у рамках єдиного виборчого процесу.
 
Прийнявши Постанову від 01.02.2010 року № 198 «Про визнання такими, що втратили чинність постанов Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475 та від 4 січня 2010 року № 6», Центральна виборча комісія скасувала існуючий під час голосування 17 січня 2010 року механізм голосування за межами приміщення для голосування. Отже стосовно підстав та порядку проведення голосування за межами приміщення для голосування при повторному голосуванні 07 лютого вже діяли лише правила, які встановлені статтею 77 Закону України «Про вибори Президента України». При цьому не були застосовані юридичні механізми, що визначалися нормами розділу 6 Роз’яснень, затверджених постановою ЦВК № 475. Зокрема, положеннями абзацу 1 пункту 6.2 цього Роз’яснення не передбачалася необхідність для осіб, щодо яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, подавати до дільничної виборчої комісії заяву з проханням забезпечити йому голосування за межами приміщення для голосування, оскільки вони включалися до витягу із списку виборців для голосування за межами приміщення для голосування, автоматично.
 
Визнання такою, що втратила чинність Постанови Центральної виборчої комісії від 12 грудня 2009 року № 475 призвело до втрати чинності цим положенням і у відповідності до вимог ст. 77 Закону України «Про вибори Президента України», як наслідок зробило необхідним подання заяв до дільничних виборчих комісій щодо голосування за межами приміщення для голосування і тих виборців, щодо яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися.
 
Лише цей факт переконливо свідчить, що у відношенні до одних і тих же виборців, які були наділені правом голосувати за межами приміщення для голосування, 17 січня та 07 лютого 2010 року діяли відмінні нормативні правила.
 
З огляду на це, Позивач вважає за необхідне зазначити, що згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини» передбачив, що «дискримінація» у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається «як неоднакове, без будь-якої об’єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях».

Таким чином, у розумінні цих положень, дії Центральної виборчої комісії із зміни, без будь-яких підстав, правового регулювання виборчого процесу у період між 17 січня 2010 року та 07 лютого 2010 року, крім порушення принципу юридичної визначеності, є також дискримінацією виборців, що у свою чергу ставить під сумнів законність виборчого процесу та дотримання при його проведенні основних прав та свобод громадянина.
 

                                                    ***
 
Необхідною умовою проведення законних виборів є забезпечення вільного волевиявлення та недопустимість впливу на виборців у будь-якій формі з метою вплинути на їх вибір.
 
Загальний коментар Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 1996 року, визначаючи принципи проведення виборів також передбачає, що одним із них є вільний вибір громадянина у ході виборчого процесу. Вільний вибір можна характеризувати як недопустимість тиску на громадянина, створення правових засад для рівного волевиявлення громадян: «Особа, наділена правом брати участь у голосуванні, повинна мати можливість вільно здійснити свій вибір і голосувати за будь-якого кандидата, за чи проти будь-якої пропозиції, винесеної на референдум чи плебісцит, вона повинна бути вільна підтримувати уряд чи бути в опозиції до нього, не зазнаючи утиску, який би міг спотворити свободу вільного вибору громадян. Виборці повинні мати змогу вільно формувати свою думку, вони повинні бути вільними від насильства, утисків чи маніпуляційних втручань у будь-якій формі прояву».
 
Разом з тим, при проведенні повторного голосування 7 лютого 2010 року прихильниками кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф., як один із способів втручання у вільне волевиявлення громадян було організовано централізоване підвезення виборців до приміщень виборчих дільниць. Відповідні докази надані суду у додатках до позову.
 
Так, наприклад, у місті Дніпропетровську транспортні засоби курсували за маршрутами, які були опубліковані 3 лютого 2010 року у випуску газети «ЛИЦА» № 9 (615) у матеріалі «Графік підвезення виборців районів м. Дніпропетровська до виборчих дільниць 07 лютого 2010 р.». У графіку вказано номери та адреси розміщення виборчих дільниць, маршрути прямування до виборчих дільниць із зазначенням проміжних зупинок, час роботи маршруту та інтервал руху транспортних засобів.
 
У зазначених транспортних засобах виборців перевозили безкоштовно, протиправно агітували голосувати за кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф., надавали кошти за голосування, тобто здійснювали підкуп виборців, що підтверджено актами та скаргами про порушення виборчого законодавства. Під час посадки у автобуси людям оголошували: «Автобус підвозить виборців Януковича В.Ф.», «Вхід лише для прибічників Віктора Федоровича» тощо. Подібні дії масово вчинялися прихильниками кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф. і в інших населених пунктах. Відповідні докази надані суду у додатках до позову.
 
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про вибори Президента України» підготовка і проведення виборів Президента України регулюються Конституцією України, Законом України "Про Центральну виборчу комісію", іншими законами України, постановами Верховної Ради України про призначення виборів Президента України, а також іншими актами законодавства, прийнятими відповідно до цього Закону. Тобто, суб’єкти виборчого процесу та інші особи можуть вчиняти дії із організації та проведення виборів виключно у спосіб, що передбачені вищезазначеними актами законодавства України. Можливості вчиняти дії, які прямо не передбачені чинним законодавством України, суб’єкти виборчого процесу та інші особи, у т.ч. громадяни, юридичні особи, приватні підприємці тощо, вчиняти не можуть.
 
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено, що закупівля товарів, оплата робіт, послуг для підготовки і проведення виборів Президента України під час виборчого процесу здійснюються виборчими комісіями за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
 
На виконання положень ч. 2 ст. 39 Закону України «Про вибори Президента України» Центральною виборчою комісією прийнято постанову «Про нормативні вимоги до приміщень окружних і дільничних виборчих комісій з виборів Президента України та приміщень для голосування, перелік та норми забезпечення окружних і дільничних виборчих комісій з виборів Президента України транспортними засобами, засобами зв'язку, обладнанням, інвентарем, оргтехнікою, іншими матеріальними цінностями, перелік видів послуг та робіт, що можуть надаватися окружним і дільничним виборчим комісіям за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України» від 2 листопада 2009 року № 246. Додатком 3 до постанови Центральної виборчої комісії від 2 листопада 2009 р. N 246 передбачено, що послуги із транспортного обслуговування можуть надаватися лише окружним і дільничним виборчим комісіям за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України. Тобто «споживачем» транспортного обслуговування може бути лише виборча комісія або її члени.
 
Організація підвезення виборців, як послуга із підготовки та проведення виборів Президента України не була замовлена жодною виборчою комісією територіальних виборчих округів, а тому здійснене масове підвезення виборців до виборчих дільниць поза межами бюджетного фінансування та поза рішеннями виборчих комісій є незаконним.
 
Крім того, вважаємо, що проведення таких дій безпосередньо у день повторного голосування є суттєвим порушенням принципів проведення виборів Президента України.
 
Так, відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України», будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за будь-якими ознаками забороняються. Таким чином, в день голосування мало сприяння прихильникам одного з кандидатів в Президенти України, котре полягало у наданні їм можливості безкоштовного проїзду до місць голосування.
 
Таким чином, прихильники іншого кандидата були поставлені у завідомо нерівне становище. Вважаємо, що в даному випадку мало місце порушення принципу загального виборчого права у спосіб створення прямих та безпосередніх привілеїв частині виборців за ознаками їхніх політичних переконань.
 
Згідно із положеннями ст. 1, 3 Закону України «Про вибори Президента України», вибори Президента України здійснюються на підставі рівного виборчого права. Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується, зокрема, забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.
 
Таким чином, у зв’язку із фінансуванням безкоштовного перевезення виборців, котрі були прихильниками одного з кандидатів в Президенти України, а також агітації під час такого перевезення, за рахунок не передбачених законом для таких цілей джерел, було порушено принцип рівності виборчого процесу.
 
Варто також зазначити, що статтею 6 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено вільне здійснення виборів Президента України. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця забороняється.
 
Таким чином, у зв’язку із діями щодо здійснення безкоштовного перевезення виборців – прихильників одного із кандидатів в Президенти України до виборчих дільниць в день голосування, а також у зв’язку із здійсненням агітації за одного із кандидатів в Президенти України під час такого перевезення, здійснювався неправомірний вплив на формування волі виборців безпосередньо перед прийняття ними участі в голосуванні. Відтак, мав вплив на вільне формування волі виборців, що також є прямим порушенням принципу вільних виборів.
 
                                                   ***
 
Важливою умовою для забезпечення законності виборчого процесу є дотримання при його проведенні принципу рівності прав та можливостей для кандидатів на пост Президента України. Принцип рівності прав та можливостей кандидатів на пост Президента України під час проведення повторного голосування проявляється, зокрема у порядку формування дільничних та окружних виборчих комісій на паритетних засадах.
 
Так, відповідно до ч. 6, 8 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України» склад окружних та дільничних виборчих комісій формується порівну кандидатами на пост Президента України, які включені до виборчого бюлетеня для повторного голосування. Складовою реалізації цього права є також право кандидата на пост Президента України відкликати членів виборчих комісій за своєю квотою та внести інші кандидатури для включення до складу комісій.
 
З урахуванням положень ч. 8 ст. 30 Закону України «Про вибори Президента України», суб’єкт виборчого процесу, за поданням якого до складу комісії було включено особу, повноваження якої достроково припинено, має пріоритетне право на подання кандидатури для включення до складу виборчої комісії замість вибулого. Таке подання може бути внесено не пізніш як за один день до дня виборів і не може бути відхилено.
 
Крім того, згідно з положеннями ч. 7, 11 ст. 85 Закону України «Про вибори Президента України» при розподілі керівних посад в окружних та дільничних виборчих комісіях для кожного кандидата на пост Президента України забезпечується рівна кількість посад голів та секретарів таких комісій (з можливим відхиленням від рівної кількості не більш як на одну посаду відповідно голови або секретаря комісії).
 
Разом з тим, під час проведення повторного голосування 07 лютого 2010 року принцип рівності прав та можливостей кандидатів на пост Президента України про формуванні складу виборчих комісій було порушено.
 
Так, у Донецькій області по територіальних виборчих округах № 41 та № 42 кандидату на пост Президента України Тимошенко Ю.В. комісіями було відмовлено у зміні складу дільничних виборчих комісій шляхом зміни відповідних осіб, хоча подання про такі зміни вносилися задовго до дня повторного голосування. Наприклад, у територіальному виборчому окрузі № 41 відповідне подання було внесено 04.02.2010 року.
 
Центральна виборча комісія, прийнявши постанову від 27 січня 2010 року № 152 «Про формування складу окружних виборчих комісій територіальних виборчих округів з виборів Президента України для організації та проведення повторного голосування 7 лютого 2010 року», порушила право кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. на рівну кількість посад голів та секретарів окружних виборчих комісій, оскільки у додатку № 4, визначаючи склад окружних виборчих комісій для Дніпропетровської області розподілила керівні посади таким чином, що кандидат на пост Президента України Янукович В.Ф. отримав 10 посад голів окружних виборчих комісій, а кандидат на пост Президента України Тимошенко Ю.В. тільки 7, хоча Законом України «Про вибори Президента України» допускається відхилення не більш як на одну посаду.
 
Відповідно до положень ч. 4 ст. 3 Закону України «Про вибори Президента України» рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується, зокрема, забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України за будь-якими ознаками.
 
Згідно із приписом п. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою. У п. 2 цієї ж статті закріплено, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою.
 
Таким чином, Позивач вважає, що при організації процесу повторного голосування 07 лютого 2010 року було порушено встановлений Законом України «Про вибори Президента України» порядок формування виборчих комісій, що призвело до формування виборчих комісій без дотримання принципу рівності прав та можливостей кандидатів на пост Президента України.
 
Вважаємо, що оскільки для встановлення різниці у реалізації права на формування виборчих комісій та розподіл керівних посад, надання переваг у реалізації цього права щодо кандидатів на пост Президента України Тимошенко Ю.В. і Януковича В.Ф. немає жодних законних підстав, то наведені вище обставини мають розглядатися як дискримінація такого права щодо кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В.
 
                                                   ***
 
Важливою умовою для забезпечення інтересів суб’єктів виборчого процесу та гарантією встановлення результатів реального волевиявлення виборців є можливість подання скарг щодо порушень, які вплинули чи могли вплинути на результати голосування, а також їх розгляд відповідними виборчими комісіями.
 
Положеннями пп. «в» п. 3.3 розділу ІІ Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах також передбачено, що однією із умов реалізації принципів виборчого права є існування дієвої системи оскарження, у якій процедура оскарження має бути простою і позбавленою формалізму, зокрема щодо прийнятності скарг.
 
Разом з тим, головою Центральної виборчої комісії листом від 11.02.2010 року № 21-34-1308 було відмовлено у прийнятті скарг на порушення, що стосувалися встановлення результатів виборів у межах територіальних виборчих округів. При цьому, підставою для відмови у прийнятті скарг стала відсутність у них поштового індексу заявника скарги, поштового індексу суб’єкта оскарження, а також не точного зазначення адреси окремих суб’єктів оскарження, а саме назви адміністративно-територіальної одиниці чи номерів будинків місця знаходження окружних виборчих комісій.
 
На думку Позивача, відмова у прийнятті скарг через такі незначні формальні порушення є перешкоджанням в отриманні ефективного засобу юридичного захисту з метою поновлення порушених прав.
 
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
 
Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 жовтня 1983 року в справі «Сілвер та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що принципи, які випливають із практики Європейського суду стосовно тлумачення статті 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачають, що у разі, коли особа має обґрунтовану скаргу щодо порушення її прав, вона повинна мати у своєму розпорядженні засіб для забезпечення двох ключових завдань: розгляд скарги особи та поновлення порушеного права.
 
Відповідно до приписів статті 2, 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» комісія, відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України, забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу та процесу референдуму, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми. При цьому Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об’єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень.
 
Одним із прав, реалізацію якого повинна забезпечувати Центральна виборча комісія є передбачене статтею 91 Закону України «Про вибори Президента України» право суб’єктів виборчого процесу на подання і розгляд скарг, що стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України.
 
Відмова Центральної виборчої комісії у розгляді зазначених вище скарг із суто формальних причин, враховуючи скорочені строки подання таких скарг, фактично перешкоджає в отриманні ефективного юридичного захисту, становить собою посягання на зміст цього права, та є неспівмірною із метою, якої намагалися досягти скаржники, оскільки результати розгляду ЦВК таких скарг могли призвести до корегування результатів голосування.
 
Про формалізм у роботі Центральної виборчої комісії та неналежне виконання нею обов’язків із перевірки скарг суб’єктів виборчого процесу свідчить також той факт, що при дослідженні протоколів про встановлення результатів виборів у межах територіальних виборчих округів Центральна виборча комісія не враховувала супровідні матеріали, які додавалися до цих протоколів, окремі думки членів окружних виборчих комісій із викладом порушень, які свідчили про спотворення результатів волевиявлення виборців, заяви і скарги про порушення окружними виборчими комісіями порядку встановлення підсумків голосування в межах територіального виборчого округу та рішення, які приймалися окружними комісіями за результатами їх розгляду. Відповідні докази надані у додатках до цього позову.
 
Центральна виборча комісія на своєму засіданні обмежилася лише арифметичним підрахунком показників про результати голосування у територіальних виборчих округах.
 
Формальний підхід у роботі Центральної виборчої комісії та її самоусунення від перевірки порушень, що стосувалися встановлення результатів виборів підтверджується також окремими думками членів Центральної виборчої комісії.
 
Крім того, рішення Центральної виборчої комісії про встановлення результатів виборів було прийнято в той час, коли у судах розглядалися справи про оскарження рішень окружних та дільничних виборчих комісій, наслідком розгляду яких могло стати корегування кількості виборців, що віддали свої голоси за того чи іншого кандидата на пост Президента України.
 
Так, на момент прийняття Центральною виборчою комісією рішення про встановлення результатів повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року, нерозглянутими залишалися адміністративні позови зокрема у Львівському апеляційному адміністративному суді, адміністративному суді Автономної Республіки Крим та Київському апеляційному адміністративному суді.
 
За таких обставин, вважаємо, що дії і рішення Центральної виборчої комісії суперечать вимогам статей 2, 12, 16, 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", статей 25, 83, 85, 93, 94, 96 Закону України "Про вибори Президента України" є неправомірними і підлягають скасуванню.
 
Такий висновок підтверджується, зокрема, позицією Верховного Суду України, яка встановлена ним у рішенні від 03.12.2004 року № 6-388-1 «Про визнання дій Центральної виборчої комісії по встановленню результатів повторного голосування з виборів Президента України та складанню протоколу про результати повторного голосування з виборів Президента України від 24 листопада 2004 року неправомірними».
 
Всі наведені вище обставини, на думку Позивача, свідчать про те, що повторне голосування 7 лютого 2010 року проводилося із численними порушеннями принципів виборчого права, передбачених статтями 38, 71, 103 Конституції України та засад виборчого процесу, визначених частиною 2 статті 11 Закону України «Про вибори Президента України», що виключає можливість достовірно встановити результати дійсного волевиявлення виборців в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.
 
                                                       ***
 
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
 
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
 
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
 
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
 
Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
 
Таким чином, Держава Україна несе обов’язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
 
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
 
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
 
Положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
 
Саме з метою реалізації принципу верховенства права у адміністративному судочинстві та забезпечення ефективного поновлення в правах, абзац 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України надає суду право прийняти іншу постанову (що не передбачена законом), яка гарантуватиме дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
 
Положення Закону України «Про вибори Президента України» також надають можливість обрання ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів суб’єкта виборчого процесу, які зможуть їх реально поновити. Так, ч. 1 ст. 98 Закону України «Про вибори Президента України» передбачає, що суб’єкт розгляду скарги, встановивши, що рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта оскарження не відповідають законодавству про вибори Президента України, задовольняє скаргу, скасовує рішення повністю або частково, визнає дії чи бездіяльність неправомірними, зобов'язує суб'єкта оскарження задовольнити вимоги заявника або іншим шляхом поновити порушені виборчі права громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу.
 
На підставі викладених положень Позивач вважає, що:
 
-                 кожна особа має можливість ініціювати застосування ефективного механізму захисту, що може здійснюватися визначенням самою особою найбільш прийнятного для неї способу захисту порушеного права чи порядку усунення наслідків порушення;
 
-                 формальна відсутність у Законі України «Про вибори Президента України» того чи іншого способу захисту порушеного права чи порядку усунення наслідків порушення не є належними правовими підставами, які унеможливлюють ініціювання перед судом відповідного засобу захисту чи порядку усунення наслідків порушення, які особа вважає найбільш ефективними;
 
-                 поняття «ефективний засіб юридичного захисту» не обмежується формальними приписами норм закону, а передбачає якісні ознаки способу захисту порушеного права чи порядку усунення наслідків порушення, які гарантуватимуть реальне поновлення прав чи усунення наслідків порушення;
 
-                 поняття «ефективний засіб юридичного захисту», яке гарантоване статтею 13 Конвенції охоплює собою можливість прийняття судом іншого рішення, не передбаченого законом, яке гарантуватиме дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина,
 
 
ІІІ.Деякі приклади порушень виборчого законодавства
 
Під час проведення повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року зафіксовано порушення, які мали, на наш погляд, системний характер. Описова частина позову містить лише приклади найбільш показових порушень, які вказують на застосування різних механізмів фальсифікацій, а підтверджуючі наявність системних порушень докази містяться у додатках до позову та будуть надані суду при судовому дослідженні доказів, у показах свідків, відеоматеріалах та інших доказах.
 
Одним з яскравих прикладів фальсифікацій є зловживання з організації голосування за межами приміщення для голосування. Очевидним є те, що голосування на дому не може в повній мірі бути проведено з дотриманням всіх вимог щодо вільного формування та вираження волі виборця, дотримання таємниці голосування та одночасно бути прозорим для спостерігачів від політичних сил, що беруть участь у виборах і від міжнародних організацій, що спостерігають за виборами в Україні.
 
Принципи та механізми голосування, встановлені Законом найбільшою мірою реалізуються в ході голосування у спеціально відведеному для цього приміщенні на виборчій дільниці, чим одночасно забезпечується таємність голосування, шляхом запобігання неправомірному впливу на виборців, представництво в комісії обох кандидатів, можливість присутності офіційних спостерігачів, представників засобів масової інформації, заборона присутності на дільниці сторонніх осіб тощо. І це у сукупності дозволятиме достовірно встановити волевиявлення виборців.
 
Організація голосування на дому надає найбільші можливості для безконтрольного вкидання бюлетенів у виборчу скриньку та використання голосів виборців особами, що супроводжують виборчу скриньку за межами приміщення для голосування без нагляду всіх членів дільничної виборчої комісії та численних офіційних спостерігачів.
 
У Луганській області зафіксовано факти, коли організовувалось голосування на дому для осіб, які значаться померлими або які не писали про це заяв.
 
Так, на виборчій дільниці №37 територіального виборчого округу №106   виявлено заяву для організації голосування на дому Голубенко Фаїни Павлівни, 1936 р.н., яка згідно зі списками виборців значиться померлою в 2009 році. Вказаний факт задокументований Жовтневим районним відділом ЛМУ ГУМВС України, порушено кримінальну справу №0120 за ч. 1 ст. 358 КК України.
 
Брянківським МВ ГУМВС України в Луганській області порушено кримінальну справу №0029 по ч.1 ст. 358 КК України за встановленим фактом підробки заяви невстановленою особою про голосування на дому на ім’я Лисенкової Ганни Володимирівни, 1926 р.н. У ході виїзду виборчої комiсiї № 76 ТВО № 107 за місцем мешкання Лисенкової Г.В. встановлено, що остання померла у 2006 році.
 
Стахановським МВ ГУМВС України за повідомленням громадянина Дзигі Анатолія Станіславовича, 1958 р.н., непрацюючого, порушено кримінальну справу №0073 з приводу того, що на виборчій дільниці № 43 ТВО № 116 він не подавав заяву про голосування за місцем мешкання і мав фактичну можливість здійснити голосування на виборчій дільниці, при цьому у виборчій комісії знаходилася заява від його імені про голосування на дому.
 
Також працівниками вказаного підрозділу порушено кримінальну справу №0074 за фактом підробки заяви від імені Шендарьова Сергія Федоровича, 16.08.1941 р.н., щодо забезпечення голосування на дому. Перевіркою встановлено, що під час опитування осіб, якими нібито було подано заяви на забезпечення голосування на дому, встановлено, що Шендарьов С.Ф. заяву щодо забезпечення голосування на дому не писав та не підписував.
 
Кримінальні справи з приводу фактів підробки заяв про голосування на дому порушені Первомайським МВ ГУМВС України, Алчевським МВ ГУМВС України, Лисичанським МВ ГУМВС України, Краснолуцьким МВ ГУМВС України, а також підрозділами внутрішніх справ у м. Луганську.
 
Лисичанським МВ УМВС України було також порушено кримінальну справу за ч.5 ст. 158 КК України. Підставою для порушення кримінальної справи стали наступні події: 07.02.2010 о 12-15 до оперуповноваженого СБНОН лейтенанта міліції Некрилова В.О., який здійснював ОГП на виборчій дільниці № 30 м. Лисичанська: пр. Леніна, 84, із заявою звернувся голова дільничної виборчої комісії № 30 м. Лисичанська Палій Віталій Володимирович, 09.05.1974 р.н., про те, що 07.02.2010 гр. Волкова Наталія Леонідівна, 04.02.1962 р.н., уродженка м. Лисичанська, мешкає: м. Лисичанськ вул. Свердлова 297/98, під час проведення голосування підійшла до столу, де видають виборчі бюлетені, взяла з нього 10 бланків виборчих бюлетенів скріплених степлером (з відривними талонами), зайшла до кабінки, зробила в них відмітки та кинула до виборчої скриньки. Матеріали направлені до прокуратури м. Лисичанська 07.02.2010 р.
 
Вказана інформація підтверджується офіційно наданою інформацією підрозділами органів внутрішніх справ (копія журналу додається до цього позову).
 
Крім того, знайшов своє застосування також механізм організації голосування особами, що нібито проживають в фізично неіснуючих будинках. Такі факти фіксувалися у східних областях України, оскільки працівниками виборчих комісій та офіційними спостерігачами є особи, що проживають на вказаній території та особисто володіють інформацією щодо наявності в списках виборців осіб, що мешкають у неіснуючих будинках.
 
Лише на території двох округів: 110 та 111 округу, що розташовані в Луганській області, позивачу вдалося отримати офіційне підтвердження інформації про наявність на цій території 218 зруйнованих будинків. 891 громадянин внесений до списку виборців для голосування за адресами цих неіснуючих будинків. Вказана інформація була надана Головним управлінням МВС України в Луганській області (копія листа додається до цього позову).
 
За допомогою використання таких технологій, що стосуються підробки заяв про голосування на дому, внесення до списку виборців «мертвих душ», внесення до списку виборців осіб, що мешкають у неіснуючих будинках і було штучно завищено явку виборців у східних регіонах країни.
 
Для ілюстрації цього факту можна навести офіційну статистику щодо явки виборців, яка є загальнодоступною та розміщена на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.
 
Дані, щодо кількості виборців, що взяли участь у голосуванні
 
Регіон
    
Вибори Президента 2004 (останнє голосування)
    
Вибори до Верховної Ради України 2006
    
Позачергові вибори до Верховної Ради України 2007
    
Вибори Президента 2010 (повторне голосування)
АРК
    
1 159 437
    
1 008 757
    
879 768
    
1 049 591
Дніпропетровська
    
2 024 449
    
1 806 538
    
1 640 449
    
1 840 682
Донецька
    
3 143 730
    
2 513 535
    
2 387 278
    
2 692 815
Луганська
    
1 638 104
    
1 349 915
    
1 268 489
    
1 391 438
Харківська
    
1 694 278
    
1 481 238
    
1 328 794
    
1 509 246
 
         Динаміка явки виборців, що спостерігається, свідчить про тенденцію зниження виборчої активності громадян України.
 
Співставлення даних про явку з останніх виборів в Україні показує неприродно високу явку під час повторного голосування у східних регіонах, яка стала можливою завдяки внесенню до списків виборців та голосування за померлих осіб, мешканців неіснуючих будинків, організації голосування на дому для осіб, які такого бажання не виявляли.  
 
Також для підвищення явки використовувалась технологія масового підвозу виборців на виборчі дільниці в східних регіонах, яка в багатьох випадках супроводжувалась агітацією за кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф. Як вже зазначалося в позові, підвіз виборців на виборчі дільниці здійснювався за критерієм політичних переконань виборців та мав ознаки прямого підкупу виборців. Також слід зауважити, що підвіз виборців на виборчі дільниці найбільш масово здійснювався в Дніпропетровській, Харківський, Донецькій та Луганській областях, зафіксовано та задокументовано тисячі підвезень до виборчих дільниць, що є прямим підкупом виборців з огляду на встановлений організаторами перевезення ценз для своїх пасажирів.
 
Доповнюють картину також масові порушення порядку транспортування та передачі виборчої документації. Чинне законодавство встановлює умови транспортування виборчої документації, дотримання яких гарантує збереження недоторканим результату голосування та підтверджує, що дані про підсумки голосування, зафіксовані у протоколах виборчих комісій, відображають саме волевиявлення виборців, а не результати фальсифікацій організаторів голосування.
 
Показовим в цьому плані є приклад 109 округу на Луганщині, де серед інших численних порушень мав місце факт надходження до окружної виборчої комісії територіального виборчого № 109 документів (пакетів з протоколами ДВК про підсумки голосування на відповідній виборчій дільниці та іншою документацією) з наявними ознаками розпечатування. Ці обставини були зафіксовані в численних актах, складених офіційним спостерігачем від кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. Горшковою О.Б. (посвідчення 325 від 02.02.2010 року) та мали місце на наступних виборчих дільницях: 14, 10, 103, 102, 101, 100, 95, 92, 38, 109, 120, 8, 52, 79, 56, 67, 82, 78, 117, 119, 131, 97, 133, 118, 132, 104, 81, 83 територіального виборчого округу № 109.
 
Вважаємо, що вказана обставина є безумовним приводом для перерахунку голосів на цих дільницях в силу вимог ч. 9 ст. 82 Закону України «Про вибори Президента України». Проте, окружна виборча комісія залишила ці факти без реагування. В багатьох випадках, в тому числі на Луганщині, Донеччині, в Автономній республіці Крим та в інших регіонах прийняття виборчої документації з дільниць здійснювалось не на засіданнях окружної виборчої комісії, а одноособово, без проведення засідання, тобто без контролю.
 
Порушення, приклади яких наводяться в позові, були зафіксовані, належним чином задокументовані та додаються до цього позову. Проте в переважній більшості випадків, фіксація фактів таких порушень та оформлення відповідних скарг не дали результатів, оскільки окружні виборчі комісії обрали тактику самоусування від розгляду цих питань та ігнорування очевидних порушень закону.
 
Особливо показовими в цьому розрізі є дії окружних виборчих комісій у Дніпропетровській області. Окружні виборчі комісії територіальних виборчих округів №24, 25, 26, 27, 28 застосували механізм неприйняття скарг. Мали місце факти відмови прийняти скарги, не допуску до приміщення ОВК, зачинення приміщень раніше передбаченого строку, що унеможливило подання скарг на порушення, що мали місце під час голосування та підрахунку голосів. Факти з вказаних округів записані на відео та додаються до цього позову на диску.
Домогтися перерахунку голосів вдалося лише в поодиноких випадках. Так, в Автономній Республіці Крим з семи дільниць, на яких здійснювався перерахунок, на всіх встановлено розбіжності з першим підрахунком голосів, тобто у 100% випадків перерахунку виявлено спотворення волевиявлення виборців. Лише на виборчій дільниці №20 територіального виборчого округу №5 під час перерахунку було виявлено 77 бюлетенів, які безпідставно зараховані на користь кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф.
 
На наш погляд, зазначені факти та докази, що додаються до позову вказують на нагальну необхідність здійснити перерахунок голосів на дільницях, де зафіксовані порушення, що впливають на результати волевиявлення громадян.
 
IV. Позовні вимоги:
 
Враховуючи викладені вище обставини, беручи до уваги положення ст. 8, 21 Загальної декларації прав людини, ст. 2, 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, ст. 8, 38, 71, 103 Конституції України, ст. 7, 8, 9, 162 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 11, 98 Закону України «Про вибори Президента України»,
 
 
ПРОШУ СУД:
 
1) Визнати протиправними дії Центральної виборчої комісії щодо встановлення та оголошення результатів повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року.
 
2) Визнати незаконною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо невжиття всіх передбачених чинним законодавством України заходів із встановлення дійсного волевиявлення виборців під час повторного голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року.
 
3) Визнати недійсним та таким, що виключає можливість достовірно встановити результати волевиявлення виборців протокол Центральної виборчої комісії від 14 лютого 2010 року про результати повторного голосування з виборів Президента України.
 
4) Зобов’язати Центральну виборчу комісію призначити повторне голосування з виборів Президента України на третю неділю після дня набрання рішенням суду законної сили.
 
5) Зобов’язати Центральну виборчу комісію забезпечити проведення повторного голосування на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про вибори Президента України».
 
ДОДАТКИ:
 
Том 1:
 
1.      Квитанція про оплату судового збору.
2.      Копія посвідчення довіреної особи кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. Портнова А.В. та копія нотаріально посвідченої довіреності Портнова А.В. на 2 арк.;
3.      Копія протоколу Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України від 14 лютого 2010 року на 18 арк.;
4.      Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2010 року по справі № 2-а-49/10/9103 на 4 арк.;
5.      Копія виборчої телеграми Голови ЦВК В.Шаповала до окружних виборчих комісій на 1 арк.;
6.      Копія Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2010 року по справі № 2-а-205/10/2670 на 4 арк.;
7.      Копія виборчої телеграми Голови ЦВК В.Шаповала до окружних виборчих комісій на 1 арк.;
8.      Копія листа Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 року вих. № 2-2/985 на 1 арк.;
9.      Роздруківка з веб-сайту Центральної виборчої комісії (http://www.cvk.gov.ua/vnd2007/w6p001.htm) з інформацією про кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені за місцем перебування під час проведення позачергових виборів народних депутатів України 30 вересня 2007 року на 5 арк.;
10.Роздруківка з веб-сайту Центральної виборчої комісії (http://www.cvk.gov.ua/vnd2006/w6p001.html) з інформацією про кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені за місцем перебування під час проведення виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року на 5 арк.;
11.Копія листа заступника Голови ЦВК Ж.Усенко-Чорна з інформацією про відомості ЄІАС “Вибори” з інформацією про кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні за межами приміщення для голосування, щодо кількості виборців, включених до списків виборців для повторного голосування в розрізі регіонів України на 7 арк.;
12.Копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2010 року по справі № 2-а-73/10/9103 на 4 арк.;
13. Копія листа Голови ЦВК В.Шаповала та лист члена ЦВК Т.Астахової від 12.02.2010 року № 21-34-1362, № 21-34-1363 про повернення скарг ПП “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” без розгляду на 4 арк.;
14. Копія адміністративного позову кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю.В. до ЦВК про скасування постанови ЦВК від 14 лютого 2010 року, та зобов’язання ЦВК вчинити дії, поданий до Київського апеляційного адміністративного суду 14.02.2010 року о 14 год.50хв. на 7 арк.;
15. Копія адміністративного позову ПП “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” до ЦВК про скасування постанови ЦВК від 12 лютого 2010 року “Про скаргу ПП “ВО “Батьківщина”, зареєстровану в ЦВК за № 21-34-17928”, та зобов’язання ЦВК вчинити дії, поданий до Київського апеляційного адміністративного суду 14.02.2010 року о 14год.48хв. на 11 арк.;
16.Копія постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.10 року по справі № 2а-2216/10/10/0170 на 11 арк.;
17. Копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 року по справі № 2а-1248/10/1370 та апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду на Постанову від 12.02.2010 року, що подана 14.02.2010 року о 17год.30хв. на 7 арк.;
18. Копії адміністративних позовів (у кількості 30) ПП “ВО “Батьківщина” про визнання незаконною бездіяльність ЦВК щодо не розгляду скарг на бездіяльність ОВК та зобов’язання ЦВК розглянути по суті, подані скарги подані до Київського апеляційного адміністративного суду 13.02.2010 р. та 14.02.2010р. на 90 арк.;  
19.Копії адміністративних позовів (у кількості 13) ПП “ВО “Батьківщина” про визнання незаконною бездіяльність ЦВК щодо не розгляду скарг на бездіяльність ОВК та зобов’язання ЦВК розглянути по суті подані скарги, подані до Київського апеляційного адміністративного суду 14.02.2010р. на 39 арк.;  
20.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-91/10/9103 від 15.02.2010 року про об’єднання справ за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 09-30 год. на 1 арк.;
21.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-83/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 09-30 год. на 1 арк.;
22.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-82/10/9103 від 13.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 09-30 год. на 1 арк.;
23.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-81/10/9103від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 09-00 год. на 1 арк.;
24.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-80/10/9103від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду. на 1 арк.;
25.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-79/09/9103 від 13.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 11-00 год. на 1 арк.;
26.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-96/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 16.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
27.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-121/10/9103від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
28.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-101/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
29.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-92/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк. на 1 арк.;
30.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-116/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 11-30 год. на 1 арк.;
31.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-117/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
32.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-84/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
33.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
34.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-86/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-00 год. на 1 арк.;
35.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-87/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 11-30 год. на 1 арк.;
36.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-88/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 16.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
37.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-89/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
38.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-110/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 16.02.2010 року на 1 арк.;
39.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-111/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-30 год. на 1 арк.;
40.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-112/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 11-00 год. на 1 арк.;
41.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-113/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 16.02.2010 року 16-00 год. на 1 арк.;
42.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-114/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-00 год. на 1 арк.;
43.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-115/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
44.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-118/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
45.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-119/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 14-00 год. на 1 арк.;
46.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-120/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 17-00 год. на 1 арк.;
47.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-99/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-00 год. на 1 арк.;
48.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-98/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 12-00 год. на 1 арк.;
49.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-97/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-00 год. на 1 арк.;
50.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-95/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 16-00 год. на 1 арк.;
51.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-94/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 16-00 год. на 1 арк.;
52.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-90/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
53.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-93/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 12-30 год. на 1 арк.;
54.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-107/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
55.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-109/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-30 год. на 1 арк.;
56.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-108/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
57.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-106/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
58.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-105/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
59.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-104/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 12-00 год. на 1 арк.;
60.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-103/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 15-00 год. на 1 арк.;
61.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-102/10/9103 від 15.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 1 арк.;
62.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-100/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 12-00 год. на 1 арк.;
63.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-91/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 09-30 год. на 1 арк.;
64.Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-83/10/9103 від 14.02.2010 року про відкриття провадження та призначення адміністративної справи за позовом ПП “ВО “Батьківщина” до ЦВК до розгляду на 15.02.2010 року 10-00 год. на 1 арк.
 
Том 2:
1.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 1 з додатками на 29 арк;
2.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 2 з додатками на 104 арк;
3.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 3 з додатками на 103 арк;
4.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 4 з додатками на 31 арк;
5.     Диск з відеозаписом;
6.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 6 з додатками на 26 арк;
7.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 10 з додатками на 19 арк;
8.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 224 з додатками на 14 арк;
 
Том 3:
 
1.     Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 24 по ВД №№ 2,4 з додатками на 29 арк;
2.      Випуск газети «ЛИЦА» № 9 (615) від 03.02.2010 р;
3.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 26 по ВД 7, 9 з додатками на 30 арк;
4.      Випуск газети «ЛИЦА» № 9 (615) від 03.02.2010 р;
5.      Диск з відеозаписом;
6.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 26 по ВД 11, 25 з додатками на 53 арк;
7.      Випуск газети «ЛИЦА» № 9 (615) від 03.02.2010 р;
8.      Диск з відеозаписом;
9.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 28 з додатками на 63 арк;
10.   Випуск газети «ЛИЦА» № 9 (615) від 03.02.2010 р;
11.   Диск з відеозаписом;
12.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 29 з додатками на 43 арк;
13.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 32 з додатками на 50 арк;
14.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 37 з додатками на 17 арк;
 
Том 4:
 
1.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 24 по ВД №№ 1-57 з додатками на 349 арк;
 
Том 5:
 
1.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 41 з додатками на 4 арк;
2.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 42 по ВД № 47 з додатками на 3 арк;
3.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 42 по ВД № 45 з додатками на 3 арк;
4.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 45 з додатками на 36 арк;
5.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 48 по ВД № 72 з додатками на 7 арк;
6.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 48 по ВД № 37 з додатками на 8 арк;
7.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 48 по ВД № 16 з додатками на 8 арк;
8.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 48 по ВД № 11 з додатками на 7 арк;
9.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 48 по ВД № 14 з додатками на 7 арк;
10.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 49 з додатками на 10 арк;
11.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 52 по ВД № 12 з додатками на 4 арк;
12.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 52 по ВД № 1-116 з додатками на 5 арк;
13.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 75 з додатками на 27 арк;
14.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 76 з додатками на 6 арк;
15.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 77 з додатками на 23 арк;
16.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 78 з додатками на 46 арк;
17.   Диск з відеозаписом;
18.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 81 з додатками на 56 арк;
19.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 83 з додатками на 13 арк;
 
Том 6:
 
1.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 106 по ВД № 21, 29 з додатками на 13 арк;
2.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 106 по ВД № 1, 5 з додатками на 4 арк;
3.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 107 по ВД № 6, 54 з додатками на 4 арк;
4.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 107 по ВД № 52 з додатками на 4 арк;
5.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 108 з додатками на 28 арк;
6.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 109 з додатками на 18 арк;
7.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 115 з додатками на 10 арк;
8.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 116 по ВД № 42 з додатками на 10 арк;
9.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 116 по ВД № 37 з додатками на 6 арк;
10.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 129 з додатками на 77 арк;
11.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 130 з додатками на 74 арк;
12.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 131 з додатками на 55 арк;
13.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 132 з додатками на 53 арк;
14.   Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 134 з додатками на 51 арк;
 
Том 7:
 
1.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 135 по ВД № 24 з додатками на 7 арк;
2.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 135 по ВД № 4, 10 з додатками на 13 арк;
3.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 135 по ВД № 71 з додатками на 20 арк;
4.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 136 по ВД № 3 з додатками на 7 арк;
5.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 136 по ВД № 28 з додатками на 10 арк;
6.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 136 по ВД № 2,3 з додатками на 19 арк;
7.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 142 з додатками на 7 арк;
8.      Копія скарги до ЦВК на дії ОВК ТВО № 145 з додатками на 54 арк;
9.      Копії маршрутних листів транспортних засобів для підвезення виборців по ТВО № 38 на 16 арк;
10.  Копія звернення Народного депутата України Соколова Михайла Володимировича № 41/302 від 07.02.2010 р. на 4 арк.;
11.  Копія звернення Народного депутата України Соколова Михайла Володимировича № 40/302 від 07.02.2010 р. на 4 арк.;
12.   Копія звернення Народного депутата України № 15-01/10 від 03.02.2010 р на 1 арк.;
13.   Копія листа Начальника територіального управління Головавтотрансінспекції № 440 від 05.02.2010 р. на 1 арк.;
14.   Аналіз голосування 2-го туру виборів Президента України в м. Дніпропетровськ;
15.   Випуск газети «Домашняя газета» № 5 (696) від 03.02.2010 р.
16.   Оголошення (листівки з агітацією за кандидата в Президенти В.Ф. Януковича.) (4 шт.);
17.   Аналіз голосування 2-го туру виборів Президента України в м. Дніпропетровськ на 1 арк.;
18.   Копія плану підвезення виборців по ТВО № 28 на 3 арк.;
19.   Фотоматеріали на 5 арк.;
 
Том 8 :
 
1.     Диск з відеоматеріалами по факту відмови голови ДВК № 76 ТВО 25 реєструвати акти на 2 арк.
2.     Диск з відеоматеріалами по підвезенню виборців до ВД №№ 91,92 ТВО № 180;
3.     Диск з відеоматеріалами по підвезенню виборців до ВД № 26 ТВО № 40;
4.     Диск з відеоматеріалами по підвезенню виборців до ВД №№ 78, 79, 80 ТВО № 105 та ТВО № 111;
5.     Диск з відеозаписом розповіді офіційного спостерігача Духнай М.;
6.     Диск з фотоматеріалами по ВД №№ 82, 83 ТВО № 28 та ВД № 5 ТВО № 24
7.     Диск з відеозаписом підкупу виборців в м. Білгород-Дністровський;
8.     Диск з відеозаписом підвезення виборців в м. Очаків;
9.     Диск з відеозаписом про неможливість вручення скарг ОВК ТВО №№24,28 в м. Дніпропетровськ;
10.   Диск з відеозаписом порушень по ТВО №111;
11.  Копія довідки відділу у правах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Луганській обл. на 52 арк.;
12.  Копія протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 35 територіального виборчого округу № 6, протокольне рішення Окружної виборчої комісії № 6 “Про повторний підрахунок голосів виборців на ДВК № 35 ТВО №6”, та протокол Окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 35 на 7 арк.
13.  Копія протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 68 територіального виборчого округу № 10, протокол Окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 68 на 6 арк.;
14.  Копія протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 20 територіального виборчого округу № 5, протокол Окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 5, окремі думки членів ДВК № 5 на 14 арк.;
15.  Копія протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 45 територіального виборчого округу № 1, протокол Окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 45, на 6 арк.;
16.  Копія уточненого протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 20 територіального виборчого округу № 1, протокол дільничної виборчої комісії № 20 на 6 арк.;
17.  Копія уточненого протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 68 територіального виборчого округу № 1, Протокол про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 68, на 6 арк.;
18.  Копія уточненого протоколу про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 37 територіального виборчого округу № 1, Протокол про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 37, на 6 арк.
 
Копії томів 1-8 для відповідача:
відповідно до вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, тобто одна копія позовної заяви та додатків подається для відповідача - Центральної виборчої комісії всього в 8-ми томах.
 
16 лютого 2010 року                  
Андрій ПОРТНОВ