Убийство в Одессе. Как это было

Весь Інтернет гуде історією про те, що у День Незалежності в Одесі “антіфа” зарізали ножем хлопця-націоналіста Романа Трачьова – другого українського націоналіста після Максима Чайки.

Я співчувала хлопцеві, але не поспішала висвітлювати цю історію, бо підозрювала, що це могла бути звичайна п’яна сутичка, не пов’язана з політикою.

Тим більше, що сьогодні при мені Олег Тягнибок телефонував голові одеської “Свободи” Павлові Кириленкові, і той сказав, що одеські свободівці тих двох “правих” хлопців не знають.

Але сьогодні знайомі з правого кола дали мені номер друга загиблого, Євгена Совко, який був тоді разом з ним, і попросили взяти у нього інтерв’ю. Довго інструктували мене, як представитись хлопцеві, щоб він зрозумів, що я “своя” і казав правду.

До того, як зателефонувати Євгенові, я читала і чула різне.

Що вони обоє були націоналістами. Причому загиблий в останній час відійшов від “двіжів”, а друг був активним учасником, і саме упізнавши друга, до хлопців придовбалася антіфа.

Що “антіфи” було шестеро.

Що на них були “антифашистські” значки, а в одного – татуювання з перекресленою свастикою. Що побачивши ці тату і значки, праві хлопці підійшли до них і зав’язали розмову, яка закінчилася бійкою.

Що сестра загиблого знала покійного Чайку, отже, це явно “права тусовка”.

Подаю дослівну розшифровку моєї розмови з Євгеном Совком, другом загиблого Романа Трачьова, очевидцем і учасником бійки, яка сталася 23 серпня 2010 року на Соборній площі в Одесі.

- Почему пишут, что мы были националистами? Он был простой парень, и я простой парень, - на цій фразі Євгена я ввімкнула диктофон.

- Послухай, перекручувати жодне твоє слово я не буду. Ні в твою сторону, ні проти тебе. Як скажеш, так і напишу, дослівно. Ти кажеш, що він не був націоналістом?

- Нет.

- Ну, розказуй. Я записую тебе на диктофон.

- Мы с ним вдвоем встретились. Зашли в галерею “Афина”, выпили пива, выпили водки. Выпили хорошо, были выпившие, достаточно выпившие. И решили пойти уже на конечную маршрутки 175-й, домой поехать, к себе на Сегедскую. И (слово нерозбірливо) пройти через Соборную площадь. Возле фонтана как бы Рома заметил людей. Увидел девушку и патлатого парня. И как бы… и у него был нож.

- У патлатого парня?

- Да. Был нож, висел на ремне. Рома спросил: “Почему у тебя нож?” Я говорю: “Почему ты ведешь такой образ жизни? Вот мы такие, мы простые парни, работяги. А ты вот такой вот”. И так получилось, что как бы, мы были выпившие, и Рома толкает меня на этого парня, и началась драка.

- Тобто, вас було двоє, а хлопець один, але з ножем?

- Да, один. И парень был с девушкой.

- А відео, яке лежить на “Ревізорі”, – про цю бійку відео чи не про цю? У дівчини там червоне або руде волосся. Це вона?

- Да, да, было такое. И как бы началась драка, и мы упали с ним на землю, с этим парнем, и как бы начали драться. И как бы потом я встал и еще пару раз его ударил. И даже не заметил, как все это случилось, как он успел ударить его ножом.

- А скільки вам обом років? Йому 21, здається, було?

- Да, и мне 21.

- Тут казали, що…

- Почему такая ложная информация пошла в Интернете, почему так все получилось? Каких-то шесть человек там было, какой-то парень из этих шести игрался с ножом… И я подошел к ним и сказал: “Вы, вонючие антифашисты!”. Типа такого плана. Там, конечно, и похуже были слова. Я читал об этом в Интернете. И это все неправда. Видел новости по АТВ, что убили националиста, молодого парня. По АТВ новости я слышал. (АТВ – одіозний українофобський одеський телеканал. Цікава ситуація – схоже, і націоналістам, і українофобам вигідно представити побутову трагедію як політичну – О.Б.). Это неправда все. Как это может быть такое?

- Ви десь працюєте або вчитесь? Тобто, він у минулому, а ти в теперішньому часі?

- Он работал на хлебзаводе грузчиком. Я работаю на “Микроне”, делаю крышки и банки для консерв.

- Ясненько… Слухай, ти хочеш, щоб я отак все і написала, як ти сказав?

- Я не знаю, я вам говорю, как все это было.

- Але ти хочеш, щоб все було написано, як усе було?

- Так.

- Скажи, тобі нічого не інкримінують, ти свідок у цій справі?

- Да.

- В міліції з тобою нормально поводились, не били, все нормально?

- Нет, нормально, я был сегодня у следствия, я как бы его опознавал. Вот такое все было.

- І це все неправда, що на ньому було татуювання з перекресленою свастикою?

- Нет, честно, я все читал в Интернете, это все неправда, что на нем была свастика зачеркнутая. Это неправда. И это неправда, что там было шесть человек, и я сам к ним подошел и начал говорить “Вонючие антифашисты!”. Такого не было.

- Добре, зараз я все так і напишу в Інтернеті. Це твоє бажання, і це святе. Брехати не будемо.

- Все.

- Дякую тобі. Пока.

Я допускаю все. Наприклад, що Євгена залякали в міліції, щоб не надавати справі політичного забарвлення. Але занадто все логічно виходить для тупої міліцейської фальшивки.

Розповідь Євгена збігається з відео, викладеному на одному з українофобських сайтів:

Ми спочатку думали, чи це відео не фальшивка, але у дівчини – червоне волосся, тому у Євгена дуже легко було спитати, чи це та сама дівчина. Він підтвердив.

На відео (якщо у когось не йде) видно, як двоє хлопців (один з них, вочевидь, Євген) б’ються, лежачи на асфальті, а ще один хлопець (вочевидь, Роман) б’ється і штовхається з дівчиною з червоним волоссям. Далі дівчина пробує відтягти Євгена від свого хлопця, і Роман збиває її з ніг і б’є ногами. Після чого знову коротка сутичка, наче видно швидкий рух “патлатого”, і Євген і Роман відходять, один з них тримається за бік…

Каже те саме, додає лише, що перш ніж напасти, двоє незнайомих хлопців хвилин 15 пильно на них дивилися, і що дівчина вкусила Романа, і він за це почав її бити…

Худенький патлатий пацан у футболці “Арія” і дівчина з червоним волоссям. Класичний об’єкт наїзду для п’яних “простих хлопців”. Нетипове лише те, що хлопець виявився з ножем, і у нього вистачило мужності, чи безбашеності, чи просто “стану афекту”, щоб пустити цей ніж у хід.

Скажу чесно: мої симпатії на боці “патлатого”. Саме тому, що взявся за ніж, коли вдарили його дівчину. Євгена і покійного Романа засуджую лише за те, що випили. Людина у п’яному стані не може відповідати за свої вчинки, але навіщо ж п’ють??

Не варто у кожній бійці і кожній загибелі бачити політику. Як не треба не помічати її там, де вона є. Казати правду завжди вигідніше.

Уявіть собі, що було б, якби ми заступились за націоналіста, вбитого антіфою, а потім було б незаперечно доведено, що ні націоналіста, ні антіфи не було? Тоді наступного разу, коли трапиться дійсно політичне вбивство або напад, нам ніхто не повірить, скажуть, знов робите політику з п’яних розборок…

Правда все одно на нашому боці. То й казати завжди треба правду.