Деоккупация – конек для различного рода популистов

Так называемые "мирные планы" по Крыму и Донбассу не что иное, как попытка вернуть в общественное мнение тезис о том, что с Россией надо мириться...

Андрій Артеменко, колишній "радикал" і автор одного з "мирних планів", максимально використовує свою хвилину слави. Сьогодні у нього взагалі був вдалий день з точки зору піару. Депутат повідомив, що їздив до Москви з дозволу СБУ – спецслужба спростувала це твердження – а його ініціативи щодо Криму і т.д. були відомі Олегові Ляшку. Більш того, вони начебто мали стати стратегією "радикалів".

У подібні заяви Артеменка не віриться. По-перше, до Ляшка можна ставитися по-різному, але в політичному самогубстві його точно запідозрити неможна. Тож слова "радикального" вигнанця надто схожі на банальну помсту. По-друге, "мирний план" Артеменка не перший і, вочевидь, не останній. Цим депутатом повинні займатися відповідні органи. Причому так, щоб він не мав нагоди для піару. Поки що ж, висловлюючись спортивною термінологією, Артеменко – держава Україна - 6:0. Чи, може, хтось думає, що у нього дійсно є впливові друзі в американській адміністрації? В разі посадки "орендодавця" Криму побачимо, хто ці друзі, і чого вони варті.

Але не Артеменком єдиним… Ще до сумнозвісної статті олігарха Віктора Пінчука у The Wall Street Journal були "мирні плани" Надії Савченко. Які, попри всю абсурдність і навіть ворожість, не заважають їй бути народним депутатом і навіть їздити у гості до терористів. Залишається сподіватися, що СБУ таки не жартує про свої наміри розібратися з цією пані після її відвідин "ДНР".

Власне, щодо окупованих територій існує дві думки – блокувати їх або реінтегрувати. Інакше кажучи, ми діємо за хорватським сценарієм (блокувати) чи придумуємо велосипед. І це при тому, що реінтеграція до повної деокупації неможлива, але як тема "а, поговорить", чудово підходить для різного роду популістів. От саме про це і йдеться. Адже в громадську думку іноді прямо, іноді завуальовано, закидається теза про те, що мир на сході можливий лише за умови нормалізації стосунків з Росією. "Мижебратья".

У цьому контексті, схоже, розробляється і план, який піарить Мустафа Наєм (інші варінти написання прізвища – Найєм, Найем). Принаймні ідеї про поновлення постачання до Криму води та електрики за міжнародним гуманітарним правом виглядають, скажемо так, надто прокремлівськи. "Тaкож зaконотворці пропонують спростити процедуру перетину aдмінкордону Криму, визнaчити рaмки торгівлі і нaдaння необхідних товaрів нa територію півострову", каже Наєм (Найєм). Протилежний варіант – існуючий законопроект, авторства депутатів від "Самопомочі" і низки нардепів з інших фракцій, який вже критикується навіть деким із його співавторів.

Врешті-решт ми отримуємо дискусію, якої не повинно бути в принципі. Допоки від влади немає чіткої дорожньої карти, будуть плодитися плани усіляких артеменків. І ці плани гойдатимуть ситуацію в країні. Так само, як і намагання блокувати ОРДЛО виключно заради політичних амбіцій окремих політсил.

Більш-менш адекватний варіант запропонував міністр Арсен Аваков. Чому більш-менш? Тому що поки ми не бачимо конкретики. Так, дійсно, виходом із кризи, яка виникла через блокаду окупованих територій, має стати затвердження чіткого переліку товарів, які можна возити через лінію розмежування. Проте ніхто не дає гарантії, що, по-перше, не возитимуть щось інше, а, по-друге, що якийсь Іваненко чи Петренко не запропонує ще якусь ідею космічного масштабу і такої ж космічної дурні. Звідси висновок: тон у дискусії має задавати влада. Пора вже запропонувати суспільству доктрину щодо тимчасово окупованих територій. І не таку, яка критикується з першого ж абзацу. Це має бути чіткий і зрозумілий документ, на кшталт доктрини з інформаційної безпеки. Тоді будь-які спроби політиків придумати нові "мирні плани" сприйматимуться суспільством виключно, як ігри зрадників.

Юрій Васильченко, Депо