Вакарчук. Експеримент над країною

Два останні десятиліття ми знаємо Святослава Вакарчука як найяскравішу «зірку» української музики. Але останнім часом він став ще й «зіркою» передвиборчих перегонів. За різними оцінками, він набирає від 3 до 6% у президентському рейтингу.

При владі Вакарчук уже був – він обіймав посаду депутата. Правда, особливими досягненнями не відзначився – Вакарчук не подав жодного законопроекту, вся його законотворчість звелася до 2 (двох) поправок, одна з яких не була врахована. Також він був членом групи з міжпарламентських зв’язків з іншими державами, зокрема з Росією.

Через майже півтора року перебування на посаді Вакарчук склав повноваження. Цей крок він супроводив пишномовною заявою, у якій скаржився на міжпартійні суперечки та говорив про свої високі моральні принципи, які не дозволяють лишатися йому на посаді депутата. Дивовижно, що ці принципи добре уживаються з президентськими амбіціями.

І хоча поки що Вакарчук прямо не заявляє про намір продовжити політичну кар’єру, але постійна його присутність у президентських рейтингах та риторика у промовах дають зрозуміти, що Вакарчук ще може повернутися в політику.

Для цього він може використати свою популярність – адже Вакарчук продовжує бути всенародним улюбленцем і збирати аншлаги на стадіонах. І якась частина українців готова за нього голосувати – бо він гарно співає.

Вакарчуку і його прихильникам, напевне, здається, що бути президентом легко і це не потребує додаткових умінь. Адже загальновідомо, що усі таксисти і куховарки знають, як керувати державою. Чим гірші співаки?

Уявімо, що Вакарчук таки стає президентом і заходить у владні кабінети. Що він буде там робити?

За великим рахунком, президент відповідальний за все, що відбувається з країною. Відповідальний за розвиток економіки – а українська економіка зараз у кризі, і новому президентові доведеться зіштовхнутися з цим викликом. Який економіст із Вакарчука? Ми не знаємо.

Президент є головнокомандувачем армії – і це означає, що він відповідальний за мир у країні, за закінчення війни на Донбасі. Чи є у Вакарчука якийсь військовий досвід? Ні, його немає.

Президент відповідальний за зовнішню політику – він повинен уміти домовлятися з іноземними партнерами та бути дипломатом. Чи вміє Вакарчук домовлятися, налагоджувати зв’язки, працювати з неприємними йому людьми заради високої мети? Його заява про складання депутатських повноважень показує нам, що ні.

Президент має уміти формувати свою команду та працювати з нею. Чи є у Вакарчука хоча би якась команда? Наразі її немає. І тому є велика небезпека, що Вакарчук потрапить під сторонній вплив.

Імовірно, що навіть якщо Святослав Вакарчук номінально стане президентом, він не буде реально керувати країною. Він стане маріонеткою в руках тих, хто зуміє першим завоювати його довіру. Схоже, що це буде неважко – адже Вакарчук є людиною імпульсивною та емоційною. А це означає, що у випадку, якщо народ України обере його президентом, то невідомо, в чиї руки потрапить державна влада – але вона точно не буде в руках всенародного улюбленця Вакарчука.

Звичайно, може статися диво, і виявиться, що у Вакарчука є ретельно приховуваний вроджений дар політика. І тоді він візьме і проведе всі реформи, розбереться з російською агресією, домовиться з західними партнерами і так далі, і тому подібне. Але голосувати, сподіваючись на диво – це дуже небезпечно.

Голосувати за Вакарчука – це давати згоду на великий експеримент над Україною. Ми всі любимо Славка за його пісні. Але чи готові ми стати піддослідними кроликами в експерименті під назвою «Вакарчук-президент»? Чи готові ми допустити до управління країною людину, яка є некомпетентною в економічній, військовій, політичній та інших сферах? Людину, яка не має досвіду в політиці і легко може потрапити під чужий вплив? Чи витримає Україна такий експеримент? Ціна його може бути зависокою.

Валентин Бурлай