О ЧЕМ ГОВОРЯТ

2018.11.23

Навіть милосердя в Україні заражене цинізмом і корупцією

Наприкінці жовтня розпочався щорічний національний конкурс «Благодійна Україна»

Picture

Нейробіологи дійшли висновку, що на благодійність наш мозок реагує та само як на смачну їжу, спорт, кохання, успіх... Тобто, допомагаючи іншим, в організмі виділяються гормони щастя і ми почуваємо себе задоволеними.  Ось чому успішні люди щиро жертвують! Але чому напередодні виборів кількість благодійних фондів та організацій в Україні немов грибів після дощу? Невже всім потрібен гормон щастя?

Саме про це редакція поговорила з Ларисою Ільєнко, яка через свій благодійний фонд «Лариси Ільєнко», допомагає всім хто звертається до неї і не особливо афішує свою діяльність на передодні будь яких виборів. За весь 2018 рік, фонд сумарно допоміг величезній кількості людей, яка рахується   тисячами. Тому, певною мірою, наша розмова – це ексклюзив.

Ларисо Олександрівно – чому сьогодні  така кількість благодійних організацій?

Давайте почну з простої математики- у 2017 Україна у світовому рейтингу благодійності  опинилася на 90 позиції. Хоч у 2010-ому ми були на 150 місці.  Сім із десяти   українців, хоча б протягом року, жертвували на добрі справи, і при цьому ніхто, ніколи зі звичайних людей не афішує того, що комусь допоміг. Я теж проти того. Добрі справи, як і гроші люблять тишу. Тоді зберігається душевна складова.

Згадайте – благодійність завжди  була своєрідним брендом олігархів – Ахметова, Пінчука або Порошенка. Сьогодні діючий гарант всю свою заробітну платню віддає на благодійність. Загалом Петро Олексійович  пожертвував на соціальні програми майже один мільярд гривень. Ахметов та Пінчук почали активно займатися благодійністю після Помаранчевого Майдану, і витратили сотні мільйонів доларів на охорону здоров’я, освіту та культуру.  Проте, фонди Порошенка, Ахметова та Пінчука, попри очевидну допомогу, більшість українців сприймають на кшталт спокути 90-тих. Сьогодні, якщо ти у владі і працюєш в секторі «благодійність», ти одразу під прицілом уваги суспільства.  І чим більше ти розказуєш про свої справи, тим більше це виглядає як піар. Тому, сьогодні що дня реєструються або перереєстровуються благодійні організації. Це для багатьох фундамент піару. За себе спокійно можу сказати одне – мій фонд існує давно, і про наші проекти ми не кричимо на кожному кутку.

Мені вистачає простої подяки людей. Люди і їх «дякую» ось і весь рейтинг. 

 Я бачу одну тенденцію: вибори – благодійників як грибів після дощу. Вибори закінчуються - спонсори зникають.

Я була в шоку, коли дізналася, що компанія кандидата у палату представників США Конгресу максимально оцінюється у півмільйона доларів. Тоді як виборча кампанія кандидата до Верховної Ради - від одного до трьох мільйонів. Відчуваєте різницю? І пояснюється вона тим, що під час виборів українцям влаштовують неймовірні атракціони щедрості, які називають благодійністю. Наприклад, пан Балога у 2012 р. витратив на свою виборчу кампанію 796 тисяч дол. На благодійність пішло 735 тисяч! Його конкурент пан Бушко віддав за кампанію 604 тис. дол., і більша частина пішла знову ж таки на благодійність – 504 тис. «зелених». Порахуйте посередників та «небайдужих друзів в темі»  і ви зрозумієте, що на проекти доходить мала кількість грошей.

Як тоді відрізнити це добрі справи чи підкуп?

От нещодавно у нас була Ангела Меркель, яка зустрічалася із лідерами наших фракцій. Мені важко уявити, що канцлер Німеччини, на відміну від наших народних обранців, дарувала гречку, рушнички, або допомагала відремонтувати дитсадок під час виборів. Чому у них такої благодійності немає,  а у нас є? Чому на думку експертів, на останніх довиборах у сімох «мажоритарках», четверо кандидатів перемогли завдяки своїм благодійним фондам. Наприклад, у Максима Микитася не було свого фонду. Але за місяць до виборів на Чернігівщині очолив фонд «Поліський оберіг», який до цього належав меру Чернігова. Складається враження, що він його позичив у товариша. В контексті благодійності вибори перетворилися на змагання гаманців, а не ідей та програм. Наприклад, Закон про вибори не дозволяє витрачати коштів більше ніж зафіксовано у виборчому бюджеті. Але є благодійний фонд під рукою! По-друге, благодійність, особливо у «мажоритарці» дозволяє вести де-факто кампанії за рік або два до самих виборів.

Далі, ось приклад  Обухівщина,  вже рік тут частий гість Ігор Кононенко. Нещодавно в цих районах з’явилися біл-борди з надписом «Потрібна допомога – телефонуй».

Так до потенційних виборців звертається цей нардеп. А у фейсбуці спільнота почала ці ініціативи тролити:  «Котика з дерева зніме?», «Ігоре, попроси, щоб нардеп покарав невихованого єнота» і так далі. Може він і людина непогана, але чому його піарники так топорно формують імідж. Більше того, ми в цьому регіоні ще до пана Кононенко, працювали з медичною тематикою. Штаб нардепа це подивився і під копірку почали робити те саме.

До абсурду дійшло якось на свято 8 березня, коли Кононенко роздавав подарункові набори з власним прізвищем. Цього разу замість гречки виборців підкупали засобами особистої гігієни і махровими рушниками китайського виробництва з написом «Гарного дня! Ігор Кононенко». А коли ж Кононенка запитали про підкуп виборців, він зробив по(*)ер-фейс: «На сьогоднішній день виборів немає, ми не перебуваємо у виборчій кампанії, тому немає предмету розмови». Якщо це не підкуп – то невже саме такою уявляють політики благодійність по відношенню до своїх виборців?

То, що політикам високого рангу не займатися благодійністю?

На здоров’я, але хай задумаються, до якого абсурду сьогодні все дійшло - за словами представників виборчих штабів кандидатів, їх знайомства із виборцями почасти розпочиналися фразою :«А що Ви нам привезли?». Перше ніж засуджувати цих людей, треба згадати, що більшість з них за межею бідності. На що ти підеш коли голодний. Спочатку береш гречку, а потім обираєш те, що обираєш. Аморальність породжує вибір аморальної влади.

Є такі виборці, які тішать себе тим, що гречку або ту ж косметику візьмуть, але не будуть голосувати за благодійника. Однак на підсвідомому рівні, ми отримуємо більше інформації ніж на свідомому. Можливо вона, та благодійність від лукавого  в останній момент і підведе, коли потрібно буде ставити галочку за кандидата. З іншого боку, заради виживання люди користаються виборами, як моментом під час якого їм перепадуть крихти. Складається враження, що навіть милосердя в Україні заражене цинізмом і корупцією. І така благодійність від лукавого  не робить нас кращими. Ні тих, хто її надає, ані тих, хто її приймає.

Хочете зробити, щось гідне – робіть це систематично. А то купили дітям цукерок на 100 гривень, а на промо витратили  100 тисяч.  Час якось систематизувати в своїх головах, де допомога, а де передвиборча кампанія.

 

 

 

Больше новостей из этой рубрики

Читайте Также

все новости из этой рубрики

Маразмарий

СТЕНКА НА СТЕНКУ