Cьогодні в своїх книжкових завалах домашньої бібліотеки знайшла книгу, від читання якої мурашки по тілу – бо виглядає як пророцтво (хоча це лише констатація фактів, які ми вперто не помічали багато років). Роман Кісь «Фінал третього Риму (Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть)». Хоча тоді, коли вийшла перша редакція цієї книги у 1998 році, її, мабуть, ніхто не зрозумів, за винятком окремих націонал-демократів. За рік до того Кучма підписав з Єльциним широкомасштабний Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною та росією.
На тих, хто відверто говорив про російські імперські зазіхання, на Печерський пагорбах дивилися як на маргіналів. Тепер пожинаємо плоди недалекоглядності не одного покоління українських політиків. Кілька слів про автора, бо він навряд чи відомий широкому загалу. Роман Кісь — етнолог, філософ, соціолінгвіст, публіцист, старший науковий співробітник Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Він займався питання етносоціології, працював над проблематикою постколоніальних студій, розробляв прикладні аспекти деколонізації соціокультурного простору України. Помер два роки тому.
Не хочу переказувати книгу. Але наведу деякі цитати, щоб було зрозуміло, на скільки автор розумів психологію і поведінку країни-сусідки, яку ще тоді, за Єльцина, називав терористичною.
Ось хоча б цитата про те, що робила росія в Чечні:
«Як і за часів большевицько-московського тоталітаризму, російська дійсність залишається сюрреалістичною. Вона (в особі навіть щонайвищих керівників держави) абсолютно вперто продовжує заперечувати реальність… Інформаційно-ідеологічна машина містифікації і брехні продовжує і надалі витворювати химерний світ , спонукаючи і правителів і підданих жити у царстві фальсифікації і щоденної брехні. У часи апогею ракетно-бомбового терору і масованої екстермінації мирної людности Єльцин декілька разів стверджує (і навіть видає президентські укази!) про припинення бомбардувань, які негайно ще більше посилюються… Під час зустрічі з Клінтоном (9 травня 1995 року) зухвало стверджує, що жодної війни на Кавказі немає… Тим часом вже 21 травня в інтерв’ю російським теленовинам в Чечні генерал Анатолій Антонов, з інтонацією викінченого некрофіла смакуючи кожне слово, заявляє про те, що «бои не прекращались и во время моратория» і кваліфікує масове методичне людинозгубництво такими словами: «Ведется плановая кро-потли-ва-я работа…».
Кісь через призму російської месіанської ідеї, психології месіанства пояснює політичні кроки та поведінку москви, наприклад, її «несамовитий спротив так званому розповсюдженню НАТО на Схід…». Він пише, що росія має «інстинктивний жах» перед зміною «самої світоглядно-ментальної парадигми», вона не може себе уявити в одній площині з європейськими народами, в тому числі на рівні з українцями чи поляками…
Що пропонує Кісь? Це цікаво надзвичайно. Бо до цих ідей ми повертаємося більше як через 20 років. «Ми мусимо протиставити московству не антимосковство і не полеміку із московством (хоч і про це не варто також забувати), а насамперед позитивну ідею збудови Другої Європи довкруг України і Польщі».
Мову оригіналу збережено
вологість:
тиск:
вітер:
