вологість:
тиск:
вітер:
У 2021-22 роках влада демонстративно не готувалася до московитського вторгнення (або “готувалася” – але з протилежним знаком).
Про це пише політичний аналітик Карл Волох у своєму блозі.
Потім першу навалу відбили – і почали так само активно не готуватися до оборони. З усіх прасок лунало «поженемо ворога до кордонів 1991!», «до останнього сантиметра української землі!» – а серйозні захисні споруди ніхто не будував – на відміну від ворога.
Потім уже всі (крім, хіба що, найпозитивніших блогерів та їхньої пастви) помітили, що наш наступ поступово зійшов на нуль і військо знову відбиває ворожу навалу – але жодних змін у військовій тактиці не сталося.
Тоді вперед вийшов Генерал і голосно сказав: “Ми увійшли в етап позиційної війни” (тобто, ми в обороні й це вимагає переосмислення всіх підходів).
Зеленський з запізненням у рік погодився на будівництво лінії оборони: але за які кошти?
Президент негайно звинуватив генерала в порушенні субординації й втручанні в політику, правляча команда почала готувати звільнення, а ручні менти (ДБР) – кримінальні справи.
Після чого Зеленський зібрав РНБО і переможно повідомив суспільству про… початок масового будівництва капітальних укріплень вздовж лінії фронту. При цьому, атаки на військове керівництво не припиняються, а репресії відкладаються лише з огляду на вкрай негативну реакцію – всередині країни й у партнерів.
"Поясніть, як можна нормально жити в країні, де стратегічні (й навіть екзистенційні) питання стоять у залежності від дешевого політиканства й дитячих комплексів її очільника? Як, с*ка?" - риторично питає блогер.