Які фактори дозволять Україні проводити контрнаступ

Що мають розуміти ті, хто прагне знайти відповідь на запитання № 1 для всього нашого суспільства — «коли закінчиться війна?»

Головними факторами, від яких залежить ситуація на фронті та тривалість війни, є зовнішньо-політичний, економічний та воєнний. Вони дуже тісно між собою пов’язані. До прикладу, чим сильніший воєнний аргумент однієї зі сторін, тим легше її дипломатам за столом переговорів досягнути домовленостей на своїх умовах. А щоб твоя армія займала сильну позицію на полі бою, треба мати потужну економіку або сильних союзників. Я сфокусуюсь на окремих факторах, що впливають на ситуацію на фронті.

Авіація російської армії відіграє ключову роль у просуванні своєї піхоти

Спочатку необхідно об’єктивно оцінити співвідношення сил та розуміти, у чому ворог має перевагу. Об’єктивно, російська армія за інтенсивністю артилерійського вогню досі значно переважає Сили оборони України. Попри стрімко зростаючу роль на полі бою, зокрема безпілотних систем та інших сучасних засобів ураження, роль артилерії разом з авіацією, ракетними системами залишається домінантною у цій війні.

Також ворог переважає нас за кількістю бронетехніки та особового складу. Але найбільш відчутну перевагу над Україною росармія має в небі. Це ракетний і бомбовий терор. Вони б‘ють по позиціях наших захисників та прифронтових територіях, по житлових будинках, об’єктах енергетичної інфраструктури. При цьому наголошую, переважна більшість ракетних ударів, атак безпілотників спрямована на цивільні об’єкти. Лише минулого тижня Росія застосувала понад 600 керованих авіаційних бомб.

Завдати більше жертв і руйнувань — такої цинічної мети намагаються досягти керманичі Кремля, щоб виснажити нашу країну, зруйнувати промисловість, деморалізувати суспільство, зламати дух і волю українців та залякати європейців.

Авіація росармії відіграє ключову роль у повзучому просуванні своєї піхоти на полі бою. Висока активність тактичної авіації, масовані удари КАБами, наразі, це один з головних їхніх переваг. Об’єктивно, нині у нас недостатньо засобів ефективної протидії.

Росіяни намагаються скористатися цими перевагами на повну. Вони намагаються використати ініціативу на полі бою, максимально наростити інтенсивність бойових дій, щоб продавити лінію фронту, максимально виснажити наші війська, змусити залучати всі ресурси, щоб не дати можливості найближчим часом сформувати резерви для перехоплення ініціативи. Командування росармії розуміє, що поступове зміцнення вогневої потужності сил оборони завдяки надходженню озброєння та військової техніки від наших партнерів все більше буде знижувати їхній наступальний імпульс.

Наразі противник не має необхідної потуги стрімко просуватися вперед широким фронтом. Але, навіть не досягаючи значних просувань, вони намагатимуться тримати нинішній темп війни. Перехід війни до позиційної форми — це шлях до затягування війни. Такий варіант їх влаштовує. Бо потрібен час для набуття нових спроможностей. Через тактику тривалої війни, Кремль прагне сформувати у Заходу думку, що війну в Росії виграти неможливо, адже Росія має величезні ресурси. Вони розраховують на втому наших союзників.

Але Захід і надалі підтримуватиме Україну у боротьбі з російським агресором. Бо у європейських країнах усвідомлюють загрози від нинішньої Росії. Для Путіна Україна — не єдина ціль у його імперських планах. Наші партнери мають розуміння, що Україна має вистояти, це питання глобальної стабільності та безпеки.

Вони стріляють частіше, але результати кращі у нас

Щодо потуги росармії і нескінченних ресурсів. Не забуваємо, не можна недооцінювати ворога. І ми усвідомлюємо, що досі зберігається велика загроза нашій країні з боку кремлівської армії. У цьому контексті важливо знайти відповіді на запитання — від яких факторів та рішень може змінитися ситуація на полі бою?

Так, росіяни нині вистрілюють ще значно більше снарядів, ніж Сили оборони. Але є позитивна динаміка. На початку цього року, у перші місяці весни, співвідношення у кількості снарядів було 1 до 7 на користь ворога. Нині ця різниця значно скоротилася. І не лише за рахунок поставок Україні нових пакетів військової допомоги від США, інших партнерів, першої партії снарядів за чеською ініціативою, власного виробництва снарядів. Наразі зафіксовано, що артилерійські підрозділи росармії стали отримувати менше снарядів. Так, ми говорили, що Росія максимально розкрутила виробництво зброї. Але у цього максимуму теж є межа.

Тут важливо сказати і про те, що попри вищу інтенсивність артилерійського вогню росіян, вони втрачають більше. До прикладу, за один місяць, у червні, росармія втратила понад 1400 артсистем, ББМ — понад 600, майже 360 танків. Це безпрецедентні втрати. А які досягнення на полі бою?!

Ці цифри, свідчення того факту, що ми виграємо контрбатарейну боротьбу. Артсистеми західних зразків підтверджують свою вищу ефективність. Вони більш точніші та далекобійніші. І це дає результат. Росіяни стріляють частіше, але результати кращі у нас.

Показовий факт: те, що Росія нині виробляє на максимумі, їй не вистачає на покриття втрат за багатьма номенклатурами озброєння та боєприпасів. А величезні запаси зброї і техніки, які Росія мала перед початком вторгнення швидко скорочуються. Тому вони змушені тягнути на фронт все, що зберігали десятки років та їхати на поклон до окремих країн випрошувати зброю та засоби виробництва військової продукції для продовження війни. Додам, з моменту широкомасштабного вторгнення Сили оборони вже знищили близько 15 000 артсистем, понад 8000 танків, майже 15700 ББМ.

Кремлю не бракує солдатів для продовження війни

Беззаперечний аргумент Росії — величезний мобілізаційних ресурс. Якщо для СРСР втрати 15 тисяч солдатів та офіцерів за 10 років війни в Афганістані вважалися суттєвими, то для Путіна втрата навіть мільйона своїх солдатів на полі бою в Україні не буде межею. Бо треба розуміти, для диктатури у досягненні її імперських амбіцій, люди — розхідний матеріал. Для Путіна самоціль не Вовчанськ, Часів Яр, Покровськ чи вся Донеччина — це лише дорога до досягнення його імперських задумів. І скільки солдатів згинуть, прокладаючи цю дорогу, у Кремлі з цим не рахуються.

Водночас, очевидний факт, що росармія впродовж понад двох років війни не просунулась навіть до кордонів Донеччини зазнавши безпрецедентних втрат, у російському суспільстві не викликає гострих запитань. Навпаки, їхнє просування на кілька сотень метрів стає топновиною у Росії. При цьому рупори Кремля мовчать про ціну такого просування. Хіба вони скажуть своїй аудиторії правду про те, що у боях лише за один район Часового Яру росармія втратила близько 5 000 своїх військових.

Якщо з поповненням російської армії новими солдатами, повторюю, наразі особливих проблем у них немає (інше питання — їхня підготовка), то з гарантованим постачання боєприпасів у значних обсягах та за широкою номенклатурою не все гаразд. Є небезпідставні сумніви, що Росії вдасться самотужки виконати це завдання. Кремль дуже залежить від окремих країн «сателітів», які надавали і надають обладнання, озброєння, боєприпаси. Про їхні конкретні домовленості на майбутнє інформації маємо небагато. Водночас, якщо Росія все ж досягла бажаних домовленостей, треба розуміти, що необхідну зброю вони, навряд чи отримуватимуть у кредит.

Тому питання кондицій економіки Росії нині одне з ключових у контексті її спроможності далі активно воювати. Міжнародні санкції дуже вразливо діють на економічний стан Росії. Це факт. Але Росія ще має великі ринки збуту нафти, газу та інших товарів, продаж яких є головним джерелом фінансування продовження війни. Є країни, від ринків експорту яких Кремль дуже залежить. Яку політику сповідуватимуть ці країни надалі, час покаже.

Зміни на фронті будуть, якщо зможемо вирішити комплекс важливих завдань…

Незалежно від того, які з цих факторів і як впливатимуть на спроможності росармії реалізовувати свої агресивні плани у подальшому, нам своє робити. У нас мають бути дуже сильні аргументи на полі бою, щоб максимально нівелювати всі зусилля Кремля продовжувати війну. Чим більше буде у нас успіхів на фронті, тим більше зростатиме ціна війни для Кремля, тим швидше вдасться примусити Росію до справедливого миру.

Розраховувати на зміни на фронті можна, якщо зможемо вирішити комплекс важливих завдань. Йдеться, зокрема про підсилення бойових бригад на фронті людьми, боєприпасами та технікою. Формування, укомплектування, забезпечення важкою технікою та озброєнням нових бригад. Серед пріоритетних завдань у цьому блоці — ефективне виконання мобілізаційних завдань, навчання новобранців.

Для підвищення потуги підрозділів Сил оборони на фронті, забезпечення новостворених бригад технікою та озброєнням, критично важливо, щоб допомога наших партнерів посилювалась, кількість засобів ураження, боєприпасів від наших партнерів збільшувалась, щоб була можливість створити резерви та постійно їх поповнювати.

Ще раз, коротко про головне для фронту — люди, зброя та важливі рішення наших союзників! Маю на увазі, зокрема рішення щодо оперативного реагування на критичні потреби Сил оборони України. Бо швидкість ухвалення рішень під час війни, часто дає перевагу перед ворогом. І навпаки, будь-яке зволікання — підвищує ціну війни.

Тепер коротко про наші пріоритети у зброї. Більше системи ППО для боротьби з ворожою авіацією, носіями КАБів та для зміцнення повітряного щита нашої країни. Більше артснарядів та ракет, засобів ураження далекого радіусі дії для збільшення сили нашого меча. Ми не просимо воювати за нас солдатів інших армій, ми самі виконаємо свою роботу, нам потрібно більше ефективної зброї.

Інше надважливе рішення союзників про застосування наданої Україні зброї. Зняття обмежень завдавати ударів по військових цілях на території агресора західною зброєю має вирішальне значення у зниженні потенціалу армії РФ, а значить її здатності продовжувати війну. Іншими словами, як можна забити гол супернику, якщо м’яч не перетинає його половину поля?

Україна вже довела, що немає таких ракет у росіян, які ми не могли б збити. Це факт. Але збивати ворожі ракети у повітрі складніше і витратніше, ніж знищувати їхні носії на аеродромах, ракети — на арсеналах. Або цілити по заводах, де виробляють смертоносну зброю. Для цього нам потрібні ефективні інструменти — літаки, системи ППО, високоточна та далекобійна зброя. Це ключова необхідність, щоб руйнувати перевагу противника в повітрі, знижувати спроможності його передових підрозділів, максимально ускладнювати логістичні ланцюги постачання боєзапасів та техніки.

Фактично, це і є вирішальні фактори, що визначають, коли та в якому масштабі Сили оборони України зможуть перехопити ініціативу на полі бою та проводити контрнаступальні операції, щоб уникнути затягування війни, реалізації одного зі сценаріїв Кремля — «поставити війну на паузу».