Басейни, а не дрони: Львівський університет і "Ескулаб" під прицілом неефективного управління

Впродовж останнього року у багатьох містах України регулярно проходили акції під актуальним гаслом “Дрони, а не стадіони!”. Активісти закликали органи місцевого самоврядування збільшувати фінансову підтримку ЗСУ замість незрозумілих і нераціональних в умовах повномасштабної війни витрат на благоустрій, спортивні споруди, дорожнє будівництво. Проте проблема значно ширше: подібні практики мають місце фактично на всіх рівнях, від державних компаній до комунальних підприємств. Як наслідок, суспільство “годують” тезами про те, що “грошей нема” і “потрібно підіймати податки”. Хоча розпочинати потрібно з урізання всіх нецільових видатків – це один із найбільших суспільних запитів у сфері публічних фінансів.

Громадськість була обурена спробою нецільового використання бюджетних коштів під час війни

У червні 2024 року Львівщину сколихнула гучна історія: ЛНУ імені Івана Франка під керівництвом ректора Володимира Мельника замовив ремонт басейну за 22 млн гривень. Виходить, що багато керівників високого рівня і досі не усвідомили, в який історичний момент ми живемо і куди сьогодні потрібно спрямовувати кожну вільну гривню. Експертне середовище та громадськість були обурені таким запитом у часи, коли більшість українців надсилає кожну вільну гривню на підтримку ЗСУ.

“Я не розумію, як взагалі може зародитися думка про такі витрати, коли ситуація на фронті є настільки складною, а громадяни віддають останні заощадження на дрони, пікапи, рації, на підтримку ЗСУ? Нагадаю, це той самий ректор, за часів керівництва якого ЛНУ “скотився” у всіх можливих рейтингах ВИШів України”, – так зауважив щодо цієї ситуації політичний експерт Сергій Шабовта.

На думку експертів, на падіння ЛНУ у рейтингах вишів могли вплинути пострадянські методи управління Володимира Мельника

Дійсно, якщо переглянути рейтинг вишів “ТОП-200 Україна 2024”, то видно, що ЛНУ ім. Івана Франка втратив позиції, випавши із п’ятірки кращих ВНЗ країни. Фактично ми спостерігаємо два протилежні тренди: зростання економіки Львівщини завдяки релокації бізнесу і водночас падіння якості надання освітніх послуг у найбільшому ВНЗ регіону. Така тенденція може мати місце лише за умов неефективного управління університетом. Інші об’єктивні передумови для цього відсутні.

Повернемося до Володимира Мельника. Коментуючи його особистість, політолог Микита Трачук зазначив, що це “колишній комуніст із типово радянським підходом до роботи, під керівництвом якого ЛНУ з тріском покинув ТОП-3 найкращих вишів України. Оцініть іронію долі: його син зробив буквально те ж саме! Із ТОП-3 приватних лабораторій у країні його незаконні дії перетворили “Ескулаб” на збитковий бізнес, який ризикує зникнути з ринку”.

І якщо ректор Мельник є просто неефективним менеджером, то його син, Денис Мельник, провокує локальну катастрофу на ринку медичних послуг України. Нагадаємо, вже рік триває спроба рейдерського захоплення мережі лабораторій “Ескулаб”, яка належить Сергію Дядюшку, з боку його колишніх компаньйонів Станіслава Луговського і Дениса Мельника. Проблема загострилася у липні–серпні цього року, коли у низці регіонів, зокрема на Львівщині, діяльність “Ескулабу” виявилась заблокованою. Руку до цього доклав Ігор Малиновський, родич вищезгаданого Луговського, який, будучи керівником IT-компанії “МЗ-Груп”, відключив “Ескулаб” від програмного забезпечення. В результаті пацієнти лабораторії залишись без результатів аналізів, працівники лабораторії можуть перетворитися у безробітних, а бюджети всіх рівнів – без податкових надходжень.

Ситуація навколо “Ескулабу” – це серйозний сигнал для всього українського бізнес-середовища

Але це не єдиний гучний скандал, який нещодавно трапився з Мельником-молодшим. Виявилося, що рік тому він виступив проти підтримки Збройних сил України благодійним фондом “Ескулаб”, що й стало зерном майбутнього конфлікту між ним і Дядюшком. Цю інформацію оприлюднила у своєму дописі політичний експерт Людмила Покровщук.

Стає очевидним, що ситуація навколо “Ескулабу” і роль сімейства Мельників у цьому конфлікті – це серйозний сигнал для всіх, хто стежить як за українською бізнес-середовищем, так і процесами в публічних закупівлях і в системі освіти. Ефективність управлінських рішень та етика у бізнесі стають критичними питаннями, які потребують термінового розв'язання із залученням всіх небайдужих. Важливо, щоб державні органи, бізнес-середовище та громадськість взяли на себе відповідальність за боротьбу з рейдерством та неефективними витратами, щоб забезпечити справедливість і розвиток країни навіть у найскладніші часи.