Незалежність Польщі у 1918 році відбулася коштом української незалежності, і цей борг треба віддавати

Український історик, публіцист, телеведучий, автор книги «Як українці зруйнували імперію зла» Олександр Зінченко розповів про історичні висновки, які мала б зробити Польща щодо України:

«У 1918 році українська державність вистояла, але впала за пару років.

З одного боку перли більшовики (спеціалісти кажуть про 1 000 000 багнетів). З іншого – поляки. Союзники надали їм зброю для боротьби з більшовиками, але вона була використана для окупації населених українцями Галичини та Волині. Жодного міжнародного мандату для військової окупації українських земель Пілсудський не мав.

А ще були румуни, денікінці, власна українська отаманщина…

Україна впала у 1921 році. Її поділили між собою Польща Пілсудського та росія Леніна. Трохи українського пирога дісталося Румунії та Чехословаччині. Потім СРСР використав підневільних українців як мобілізаційний ресурс.

У 1939 році Польща капіталювала за 28 днів. У 1945-му Польща отримала радянські танки по всій своїй території.

Можливо, це урок? Можливо, краще мати кремлівські танки під Бахмутом, а не під Вроцлавом?

Цей урок дуже добре засвоїло покоління, яке пережило ту війну, – покоління Яцека Куроня, Анни Валентинович, покоління Солідарності. Вони чітко розуміли звʼязок між причинами і наслідками: помилки Польщі Пілсудського коштували їм втрати державності, втрати суверенності, перетворило на сателіта Імперії Зла.

Вони усвідомлювали, що незалежність Польщі у 1918 році відбулася коштом Української незалежності, і що цей борг треба віддавати.

Яцек Куронь писав: «Польща двічі завадила незалежності України в ХХ столітті. Вперше –внаслідок перемоги в 1918 році над Українською Галицькою Армією, вдруге – внаслідок Ризької угоди».

Україна ніколи не мала цього гріха перед Польщею, українці ніколи не ставали на шляху польської незалежності. Саме тому це покоління так поспішало першим визнати незалежність України у 1991 році. Це була символічна сплата старого боргу українцям. А от тепер прийшов час платити не лише символічно.

Втрата державності коштувала українцям мільйонів життів. Причиною того серед багатьох причин було і те, про що писав Куронь: Польща два рази встала на шляху української незалежності.

І це також вимагає не тільки слів, але й дій. Звичайно, якщо поляки не зичуть собі знову російські танки під Вроцлавом.

Передвиборче божевілля, яке вже охопило Польщу, є небезпечним. Не варто експерементувати, чи цього разу Польща капітулює за 28 днів, чи швидше? Бо після України наступною завжди була Польща.

Те, що сьогодні польські політики, незалежно від політичного спектру – і праві, і ліві, і ті, що між ними – вдаються до мови шантажу (заяви міністра оборони Польщі про те, що Україна не стане членом ЄС без вирішення питання Волинської трагедії, – ред.) є огидним і потенційно небезпечним. Зупиніться!».