Україна сьогодні — ще й місце боротьби за психічне здоров’я її громадян. На передовій стоять медичні працівники, які щодня рятують життя інших, часто нехтуючи власним добробутом.
Восени 2024 року Міжнародний комітет порятунку (IRC) спільно зі ZDOROVI дослідили психічне здоров’я медиків в Україні. Дослідження охопило десять найбільш постраждалих від війни регіонів, в опитуванні взяло участь майже дві тисячі учасників. Це перший системний аналіз стану психічного здоров’я лікарів, медсестер, фельдшерів та акушерок в умовах війни
Дослідження проводили в два етапи: перший – онлайн опитування серед медичних працівників із 72 закладів охорони здоров’я, другий — 12 фокус-груп, де учасники відверто ділилися своїми проблемами, думками та емоціями, відкриваючи нові виклики, з якими вони стикаються щодня.
Українська медична спільнота за останнє десятиліття пережила серію надзвичайно серйозних викликів. Реформи в системі охорони здоров’я, спрямовані на підвищення її ефективності, поставили перед медиками нові завдання. Перехід на фінансову модель «гроші йдуть за пацієнтом» вимагав швидкої адаптації до змін, що нерідко супроводжувалося зростанням навантаження.
Пандемія COVID-19 виснажила ресурси системи та її працівників. Незважаючи на ключову роль медиків у боротьбі з пандемією, їхні зарплати залишалися низькими, а умови праці — далекими від належних.
Ситуацію ще більше ускладнило повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року, яке загострило гуманітарну кризу. Зруйновані лікарні, нестача персоналу та постійні обстріли призвели до того, що робота медичних працівників стала надзвичайно складною. За даними Міністерства охорони здоров’я, з початку війни було знищено 223 медичні заклади, а понад 100 медиків загинули.
Враховуючи всі ці труднощі, експерти IRC розробили опитування, зосередившись на чотирьох ключових аспектах добробуту медиків:
Найбільш вразливим аспектом психічного здоров’я виявився особистий добробут. Третина респондентів (30%) зізналися, що часто вдаються до негативних способів подолання стресу. Половина опитаних рідко почувається розслаблено, а 46% не мають оптимістичного погляду на майбутнє.
Одна з учасниць фокус-групи поділилася:
«Мені сняться вибухи… Я прокидаюся і не знаю, чи це сон, чи реальність».
Ці слова передають рівень щоденного стресу, з яким стикаються медики в умовах війни. Постійні повітряні тривоги, обстріли, брак ресурсів — усе це створює емоційне навантаження, яке складно витримати навіть найстійкішим.
Особливо вразливими є лікарі, що працюють у прифронтових регіонах. Вони не лише рятують життя, а й змушені ухвалювати морально складні рішення щодо розподілу обмежених ресурсів.
«Коли ми чуємо вибухи поблизу, ми турбуємося не лише за себе, але й за пацієнтів, особливо тих, хто прикутий до ліжка», — розповів один із лікарів із Харківщини.
26% респондентів відзначили проблеми, пов’язані з робочим середовищем. Найбільше незадоволення викликає твердження: «Менеджер/керівник піклується про мій добробут». Цю підтримку вважають відсутньою 30% медиків.
Одна з медсестер розповіла:
«У нашій лікарні не існує системної підтримки персоналу. Ми самотужки шукаємо способи справлятися зі стресом, але це виснажує».
Особливо гострим є питання відсутності психологічної допомоги. Навіть коли така допомога доступна, багато медиків зізнаються, що не готові звертатися через страх стигматизації або брак часу.
Додатковим викликом є хронічна нестача персоналу. Це змушує багатьох працювати понаднормово, що значно посилює ризик професійного вигорання.
Здатність справлятися зі стресом була третьою найбільш проблемною категорією. 32% медиків заявили, що не мають ефективних стратегій управління стресом, а 21% не знають, як отримати додаткову допомогу.
Ця проблема особливо актуальна для молодих спеціалістів, які через менший досвід роботи в екстремальних умовах частіше стикаються з психологічними труднощами.
Деякі медики зазначають, що навіть прості заняття, такі як хобі чи час, проведений із родиною, допомагають їм знизити рівень стресу.
«Випічка заспокоює мене… випікати торт — чудово», — поділилася одна з учасниць дослідження.
На тлі загальних проблем, найкращою стороною ситуації виявилася міжособистісна підтримка. 95% респондентів повідомили, що можуть розраховувати на допомогу від своїх колег.
«Ми відчуваємо себе однією командою. Коли ми в укритті, підтримка одне одного — це те, що допомагає не втрачати розум», — каже медик із Миколаєва.
«Результати цього дослідження вкотре доводять, що медики є опорою нашої системи охорони здоров’я. Але без підтримки їхнього психічного здоров’я ми ризикуємо втратити найцінніше — їхню мотивацію та віру в майбутнє. Ми маємо визнати їхні потреби, подолати стигму й створити систему, де турбота про психологічний добробут стане не винятком, а правилом. Лише тоді ми зможемо побудувати міцну, стійку медицину, готову відповідати викликам часу», — ділиться засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.
Медичні працівники України сьогодні — це не просто професіонали, це люди, які працюють у надзвичайних умовах, щодня ризикуючи своїм життям і здоров’ям. Підтримка їхнього психічного здоров’я має стати пріоритетом.
ZDOROVI продовжують працювати над створенням умов, які допоможуть медикам долати виклики сьогодення.
Цей матеріал був створений у партнерстві з Міжнародним комітетом порятунку (IRC). Матеріал виражає виключно погляди ZDOROVI і не є офіційною позицією IRC.
вологість:
тиск:
вітер:
