Стійкість української торгівлі: Розмова з Іванною Дем'янюк

Журналіст (Ж): Іванно, дякуємо, що приєдналися до нас. Як консультант з розвитку міжнародної торгівлі, ви тісно співпрацюєте як з українськими експортерами, так і з міжнародними партнерами. Чи могли б ви розповісти, як війна змінила торговельний ландшафт України?

Іванна Дем'янюк (ІД): Дякую за запрошення. Війна з Росією порушила майже кожен рівень торговельної інфраструктури України. Від блокування портів і пошкодження логістичних коридорів до санкцій і змін у міжнародному попиті, нам довелося переосмислити, як, де і з ким ми торгуємо. Але що вражає, так це те, як швидко адаптувався український бізнес-сектор. Попри величезні виклики, багато компаній переорієнтувалися, диверсифікувалися і навіть вийшли на нові ринки.

Ж: Які сектори постраждали найбільше?

ІД: Сільське господарство та металургія були серед найбільш постраждалих, особливо в перші місяці. Блокада чорноморських портів фактично зупинила експорт зерна, який є життєво важливим не лише для економіки України, але й для глобальної продовольчої безпеки. Сталеливарна та металургійна промисловість також постраждали через закриття заводів і пошкодження інфраструктури на сході. Тим не менш, ми спостерігали інновації в логістиці – наприклад, залізничні коридори через Польщу та Румунію – та нові угоди, які допомогли частково відновити рух.

Ж: Як Україні вдалося підтримувати торговельні відносини під таким тиском?

ІД: Завдяки рішучості та дипломатії. Наші торговельні місії за кордоном стали більш стратегічними, зосереджуючись на побудові партнерств, які відповідають нашим довгостроковим цілям інтеграції в ЄС та економічної модернізації. Українські експортери зосередилися на якості, інноваціях та прозорості – цінностях, які резонують із західними партнерами. І не забуваймо про роль діаспори та цифрових платформ у відкритті нових можливостей для бізнесу.

Ж: Яку роль відіграли санкції проти Росії в переорієнтації торгівлі на Україну?

ІД: Певною мірою санкції проти Росії створили вакуум у певних секторах – особливо в енергетичних технологіях, ІТ-послугах та сировині – який заповнили українські компанії. Міжнародні покупці, які раніше закуповували в Росії, зараз активно шукають українські альтернативи. Але ми також повинні бути реалістами: конкуренція жорстка, а відновлення довіри та логістики – це довгострокова гра.

Ж: Чи прискорила війна якісь позитивні зміни в розвитку торгівлі України?

ІД: На диво, так. Криза змусила нас прискорити реформи. Цифровізація митниці, гармонізація з ЄС та заходи боротьби з корупцією в торгівлі стали пріоритетами. Бізнес більш відкритий до інновацій і менш залежний від пострадянських систем. Війна, можливо, штовхнула нас у режим виживання, але вона також стала каталізатором трансформації.

Ж: Які ваші прогнози на 2025 рік і далі?

ІД: Обережно оптимістичні. Поки триває війна, волатильність зберігатиметься. Але український бізнес показав, що він гнучкий, стійкий і орієнтований на майбутнє. Якщо реконструкція буде проведена стратегічно – з чіткими каналами інвестицій, прозорим регулюванням і міжнародною підтримкою – Україна може стати торговельним хабом у Східній Європі. Потенціал є. Нам потрібен лише мир і подальша довіра світу до нас.

Ж: Останнє запитання – що міжнародна спільнота може зробити для підтримки української торгівлі?

ІД: Тримати ринки відкритими. Пропонувати технічну допомогу та фінансування українським МСП. Надавати нам пріоритет у державних закупівлях. Але найголовніше – вірити в Україну. Ми не просто історія війни; ми історія інновацій, сили та відродження. Торгівля для нас – це не просто бізнес, це шлях до суверенітету.

Ж: Сильні слова. Дякуємо, пані Дем'янюк, за ваш аналіз і відданість.

ІД: Дякую.