Ігор Корж прокоментував кадрові перестановки у владі

Кадрові перестановки, які відбуваються у верхівці української влади, стали своєрідною точкою зламу системи, що формувалася навколо Офісу президента протягом останніх шести років. Володимир Зеленський пішов на кардинальні рішення, які викликали багато запитань. Деякі з них – як то звільнення з посади голови СБУ Василя Малюка – отримали публічну негативну реакцію. Утім, головна логіка цих рішень досить проста і базується на відомому владному принципі — «розділяй і володарюй», повідомляє ForUA.

Після звільнення з посади голови ОП Андрія Єрмака, який був фактичним монополістом у системі ухвалення рішень, Зеленський обрав тактику максимального розпорошення повноважень, щоб не допустити повторення ситуації, коли один чиновник контролює всю вертикаль. Власне, все що ми побачили зараз – це спроба максимально втримати владу у своїх руках, лишивши в руках своїх підлеглих лише шматочки «паззлу».

З огляну на це новим головою Офісу президента і став Кирило Буданов — керівник ГУР, людина, яка здобула репутацію ефективного військового розвідника. Але, прийнявши пропозицію, Буданов фактично втратив контроль над розвідкою. Посаду голови ГУР мав успадкувати його заступник Вадим Скібіцький, але її віддали Іващенку — колишньому очільнику Служби зовнішньої розвідки, який мʼяко кажучи, не входить до кола людей з оточення Буданова. Це означає, що президент свідомо обмежив вплив нового голови ОП, звузивши його роль до комунікацій із партнерами та переговорів із західними структурами. По суті, це часткова заміна Єрмака. Але наголос тут на слові «часткова».

Дехто бачить в призначені Буданова початок операції «Наступник», маючі на увазі його доволі високий рейтинг та звʼязки з американцями. Мовляв, ідея в тому, що Зеленський нібито хоче використати ці фактори у подальшому. Логіка цієї версії така: посилення Буданова, який тепер підмінятиме Єрмака на переговорному треку, дає Зеленському додатковий інструмент для маневру. Якщо діючий президент побачить, що не матиме шансів виграти наступні вибори, він зможе «красиво» відійти, отримавши гарантії безпеки — у тому числі завдяки своєму наступнику Буданову, який підтримує комунікації і з внутрішніми елітами, і з зовнішніми партнерами і зможе захистити Зеленського від потенційних проблем.

Утім, це лише одна з інтерпретацій. Є підозра, що Зеленський такої стратегії під час призначення Буданова насправді не притримувався. А єдина його ціль у тому, щоб максимально розпорошити владні повноваження ключових топ-гравців в своєму оточенні. Тим не менш, обставини справді можуть змусити його під час виборів грати на Буданова як на контрфігуру у можливій боротьбі із Залужним за президентське крісло. Але зараз робити прогнози щодо виборів, які відбудуться невідомо коли – вкрай складно. І багато що залежатиме від того, як зараз спрацюються Зеленський та Буданов в одній будівлі на Банковій.

Інше гучне призначення — Михайло Федоров на чолі Міноборони. Людина, яка уособлює технологічний напрямок влади, тепер очолює силове відомство, не маючи військового бекграунду. Це рішення пояснюють не компетенціями, а особистою довірою президента. Федоров — один із небагатьох представників «першої команди Зеленського», який досі лишився у владній системі. Раніше його розглядали на роль голови ОП, але зрештою його вирішили спрямувати на «оборонку» - контроль ресурсів та систематизацію роботи. Наскільки це вдасться – відповіді наразі немає…

І нарешті питання СБУ. Звільнення Василя Малюка викликало неоднозначну реакцію. Попри критику з боку частини громадськості, рішення президента все ж було ухвалено, а Малюк залишився в системі — він продовжує координувати окремі силові операції проти російських структур. Тимчасово ж СБУ керує Євгеній Хмара — очільник спецпідрозділу «А», відома більше як «Альфа». Наразі це виглядає як проміжний етап перед новим кадровим кроком, бо посада очільника «контори» має все ж більш широке наповнення, аніж виключно силовий блок.

Загальний висновок простий: Зеленський, чия система управління у 2025 році дала збій, прагне уникнути появи нових «єрмаків», розуміючи небезпеку для себе. Розділення сфер впливу за логікою президента, дозволяє йому тримати контроль над усією системою, оскільки жоден із ключових гравців не має повноти влади. Та чи дасть результат ця фрагментація, чи навпаки призведе до паралічу управління і жорстких протистоянь, стане зрозуміло вже дуже скоро.