Зрада в тилу: як голова Фонду соцзахисту Віталій Музиченко паралізує протезування ветеранів заради тіньових схем

Поки українські військові віддають свої життя та здоров'я на фронті, у глибокому тилу розгортається цинічний саботаж. Сфера протезування, яка в умовах повномасштабної війни має працювати з точністю швейцарського годинника, штучно і свідомо паралізована. Головний архітектор цього колапсу — Голова Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталій Музиченко. Замість того, щоб забезпечувати безперебійне фінансування життєво необхідних протезів, керівництво Фонду перетворило державний орган на інструмент шантажу, вимагання та монополізації ринку. Це не просто чиновницька недбалість. Це економічний злочин проти ветеранів та інвалідів, кожен етап якого має конкретні імена, дати та цифри.

Абсолютно всі махінації керівництва Фонду будуються на свідомому порушенні наказів Міністерства соціальної політики. Закон працює максимально просто і прозоро: держава встановлює граничну вартість протеза. Якщо, згідно з наказом Мінсоцполітики, виріб коштує максимум 100 000 гривень, Фонд зобов'язаний профінансувати його незалежно від того, чи підприємство закупило комплектуючі за 85 000 гривень, чи за 90 000 гривень. Фонд соціального захисту не є і ніколи не був регулятором ціноутворення. Його функція — оплатити послугу в межах встановленого державою ліміту. Проте Віталій Музиченко вирішив, що його особисті інтереси стоять вище за накази міністерства та потреби ампутованих воїнів. Він самовільно перебрав на себе функції «контролера», розпочавши незаконний аналіз калькуляцій та блокування виплат. Висновок щодо цієї дії однозначний: це пряме перевищення службових повноважень, мета якого — створити штучний бар'єр для подальшого «вирішення питань» у ручному режимі.

Перший етап корупційної схеми був запущений офіційним листом Фонду №960/10-2026 від 05.03.2026 року. У ньому протезним підприємствам було висунуто незаконну вимогу: при формуванні пакетів документів на вироби підвищеної функціональності надавати комерційні пропозиції від «різних» постачальників комплектуючих. У жодному нормативно-правовому акті України такої вимоги не існує. Висновок щодо цієї махінації: лист №960/10-2026 є інструментом бюрократичного тероризму. Відсутність чітких критеріїв («різних» постачальників) дозволила чиновникам Фонду на власний розсуд відмовляти будь-якому підприємству, створюючи умови, за яких отримання державних коштів стає неможливим без неформальних домовленостей.

Зрозумівши, що розмите формулювання не дає повного контролю над грошовими потоками, Музиченко та його підлеглі пішли у ва-банк. Другий етап схеми зафіксовано в листі №1761/10-2026 від 15.04.2026 року. Тут правила гри стали максимально жорсткими і відверто корупційними. Фонд наказав надавати комерційні пропозиції вже «не менше ніж від трьох постачальників», причому одна з них обов'язково має бути від «офіційного представника в Україні». Ця вимога є апогеєм економічного абсурду та технологічної безграмотності. Протези не збираються з деталей, куплених на ринку за один день. Підприємства формують склади місяцями, маючи довгострокові контракти зі світовими виробниками. Вимагати від них миттєвої зміни постачальників для конкретного пацієнта — це вимагати неможливого. Висновок щодо цього зв'язку кричущий: Музиченко свідомо знищує діючі ланцюги постачання, щоб загнати всі протезні підприємства в кут. Його мета — не економія коштів, а примус галузі до співпраці.

Справжній бенефіціар цієї схеми розкривається саме через вимогу залучати «офіційних представників в Україні». Завдяки штучному блокуванню фінансування, територіальні відділення Фонду в кулуарах, пошепки, почали «рекомендувати» протезистам закуповувати комплектуючі у конкретного, єдиного продавця. Музиченко використовує свій адміністративний ресурс, щоб створити штучну монополію на ринку комплектуючих. Висновок щодо цієї махінації: це класична рейдерська схема на рівні державного органу. Керівництво Фонду змушує підприємства відмовлятися від якісних та вигідних світових контрактів і перенаправляти державні мільйони на рахунки «потрібних» компаній-прокладок. Дешеві комплектуючі від монополіста означають не лише гіршу якість для ветерана, але й максимальну маржу для організаторів схеми.

Наслідки цієї злочинної діяльності катастрофічні. Через особисті фінансові амбіції Віталія Музиченка вся протезна галузь України перебуває у стані простою. Підприємства, що мають заповнені склади високоякісних деталей, не можуть встановлювати протези, бо їхні калькуляції масово і безпідставно відхиляються. Ветерани ЗСУ, які втратили кінцівки у боях за державу, змушені місяцями чекати у штучно створених чергах, терплячи фізичний та психологічний біль. Вони не можуть повернутися до повноцінного життя або на фронт лише тому, що один чиновник вирішив переділити ринок комплектуючих. Це не просто корупція, це мародерство на крові, яке вимагає негайного втручання правоохоронних органів, НАБУ та ДБР, із подальшими кримінальними провадженнями проти керівництва Фонду.