Медичні відходи — це тільки сміття? Як інфекційний контроль допомагає стримувати антибіотикорезистентність

Для пацієнта ця історія закінчується в момент, коли відходи залишають палату. Для системи інфекційної безпеки — ні.

Неналежне сортування, зберігання, транспортування або утилізація медичних і фармацевтичних відходів можуть створювати ризики для медичних працівників, пацієнтів, працівників, які займаються відходами, та довкілля. Всесвітня організація охорони здоров'я окремо зазначає ризик поширення стійких до антимікробних препаратів мікроорганізмів і антимікробних речовин через неналежне поводження з медичними відходами.

Тому управління медичними відходами — це не лише про санітарні правила чи екологію. Це частина ширшої системи профілактики інфекцій та протидії антимікробній резистентності (АМР).

Антимікробна резистентність виникає тоді, коли мікроорганізми змінюються так, що препарати, які раніше могли їх знищувати або стримувати, стають менш ефективними.

Для медичної системи це означає більше складних інфекцій, довше лікування та менше терапевтичних можливостей.

У лікарнях ризик поширення стійких мікроорганізмів особливо високий: тут одночасно перебувають пацієнти з різними інфекціями, проводяться інвазивні процедури, використовуються антибактеріальні препарати та утворюється значна кількість відходів.

Саме тому боротьба з АМР не може обмежуватися питанням: «Чи правильно призначили антибіотик?»

Вона починається раніше — із запобігання інфекціям.

Гігієна рук, правильне прибирання, безпечне використання медичного обладнання, контроль інвазивних процедур, раціональне застосування антибіотиків і належне поводження з відходами — різні елементи однієї системи.

ВООЗ прямо включає управління медичними відходами до комплексу заходів, необхідних для ефективної профілактики інфекцій і стримування АМР.

«Безпека не закінчується в момент, коли після процедури використані матеріали опинилися в контейнері. З ними далі працюватимуть інші люди. Якщо відходи неправильно зібрали чи упакували, ризик інфікування просто переходить до наступної людини — наприклад, до того, хто прибирає відділення.

Для антибіотикорезистентності це має дуже велике значення. Через небезпечне поводження з відходами можуть поширюватися стійкі бактерії, а залишки антибіотиків, які потрапляють у довкілля, можуть сприяти їх відбору. Тому управління відходами має бути частиною інфекційного контролю на всьому шляху — від місця утворення до остаточного оброблення. І тут працює загальний принцип: що більше бактеріальних інфекцій ми попередили, то менше людей потребуватимуть лікування антибіотиками», - каже Максим Безрукий, лікар-епідеміолог, експерт з громадського здоров'я. 

Не всі відходи медичного закладу є небезпечними. За даними ВООЗ, близько 85% відходів від медичної діяльності є звичайними, не небезпечними. Решта можуть містити інфекційні, токсичні, хімічні, фармацевтичні або інші небезпечні компоненти.

До них належать, зокрема: 

- Інфекційні відходи — матеріали, які могли контактувати з кров'ю, біологічними рідинами або патогенами. 
- Гострі предмети — голки, скальпелі, леза та інші предмети, які можуть травмувати людину й одночасно бути джерелом інфекції. 
- Фармацевтичні відходи — прострочені або непотрібні лікарські засоби та матеріали, забруднені ними. 
- Лабораторні відходи — культури, зразки та інші матеріали, що можуть містити мікроорганізми.

Проблема починається тоді, коли різні категорії змішуються або відходи проходять неналежний маршрут — від контейнера у відділенні до остаточного знешкодження.

ВООЗ визначає три базові принципи безпечного поводження з медичними відходами: зменшувати утворення непотрібних відходів, відокремлювати небезпечні відходи від загальних і забезпечувати їхнє належне оброблення.

У КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради Відділ з інфекційного контролю створили 22 лютого 2022 року — за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Його очолила лікарка-епідеміологиня Анна Літвін. В умовах війни їй та команді довелося фактично з нуля вибудовувати систему інфекційного контролю — і поступово зробити її частиною повсякденної роботи лікарні.

Сьогодні робота відділу охоплює значно більше, ніж контроль за дотриманням санітарних вимог. Команда працює з гігієною рук, навчанням персоналу, WASH-напрямом, екологічною безпекою, медичними відходами, антибіотикотерапією та профілактикою інфекцій.

Один із практичних результатів — морський 20-футовий контейнер, адаптований як окреме приміщення для тимчасового зберігання небезпечних медичних відходів. Він закривається, обладнаний зоною для миття рук (є доступ до води, мила, рушників, ємності для відходів).

Це може виглядати як суто технічне рішення. Але за ним стоїть зміна всієї логіки роботи: працівник має не просто знати, куди викинути відходи, а розуміти, чому саме цей маршрут є безпечним для нього, пацієнта і лікарні.

«Морський контейнер це дуже неочікуване рішення, коли мова йде про медичні відходи. І колектив це прийняв із здивуванням. Оскільки сучасні практики поводження з відходами вже поступово впроваджували, це був логічний наступний крок, у впровадженні якого нам допомогли представники ГО «Інфекційний контроль в Україні». У рамках реалізації проєкту з удосконалення практик інфекційного контролю було знайдено це компромісне рішення для забезпечення окремого місця для тимчасового зберігання небезпечних медичних відходів. Відтепер система є досконалою. Працівники не лише правильно сортують відходи на робочих місцях, використовуючі спеціальні окремі пормарковані ємності для медичних відходів, а і безпечно транспортують відходи до контейнеру, де вони надійно зберігаються до моменту передачі ліцензіату на утилізацію», - зауважила Наталія Квітанова, лікарка-епідеміологиня Відділу інфекційного контролю КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, фахівчиня з інфекційного контролю National Expert Group on Infection Control (NEGIC).  

У лікарні цей принцип застосовували не лише до відходів.

Наприклад, команда відмовилася від дерев'яних швабр і перейшла на спеціальні візки для прибирання, сучасні мопи та кольорове маркування інвентарю. У лабораторії там, де це можливо, багаторазові скляні капіляри замінили на одноразові скарифікатори. А в роботі з антибіотикотерапією почали приділяти більше уваги необхідності інвазивних процедур та моніторингу встановлених катетерів.

Тобто зміни відбувалися не навколо одного контейнера чи одного наказу. Змінювалася культура безпеки.

У Харківській дитячій лікарні частина нововведень спочатку викликала спротив. У закладі кажуть, що змінити звички персоналу було складніше, ніж придбати необхідний інвентар. Але з часом нові підходи стали звичайною частиною роботи: працівники почали самі звертати увагу на інфекційні ризики й пропонувати власні рішення.

Саме цей перехід — від виконання вимоги до розуміння ризику — є одним із ключових результатів навчання у сфері інфекційного контролю.

«Навчання має починатися з розуміння того, хто наша аудиторія: які в людей запити, що вони вже знають і вміють, з якими труднощами стикаються в роботі. Дорослі приходять зі своїм досвідом, і на нього потрібно спиратися. Їм важливо розуміти, навіщо це навчання і де вони зможуть застосувати нові знання. Тому потрібні реальні ситуації, обговорення, можливість спробувати й отримати зворотний зв’язок. Навчання має бути цікавим, мати практичну цінність, а його результати потрібно оцінювати: чи може людина застосувати те, чого навчилася.

Цю цінність має розуміти й керівництво закладу. Бо людина може повернутися з навчання зі знаннями та бажанням щось змінити — і зіткнутися з нерозумінням або навіть спротивом. Якщо нову практику не підтримують, не забезпечують необхідними матеріалами чи просто не дозволяють впровадити, можливості окремої людини обмежені. Тому ще до навчання варто узгодити, які зміни потрібні закладу та яку підтримку отримає команда для їх упровадження. А після — повернутися до цих домовленостей і подивитися, що вдалося змінити та що досі заважає», - зауважує Максим Безрукий, лікар-епідеміолог, експерт з громадського здоров'я.

Для українських лікарень питання інфекційної безпеки існує в умовах, у яких підтримувати сталі процеси значно складніше.

Війна означає пошкоджену інфраструктуру, перебої з ресурсами, евакуації, збільшення кількості пацієнтів, складнішу логістику та роботу в умовах постійного ризику.

У таких умовах система має бути не просто правильною на папері. Вона повинна працювати тоді, коли звичний порядок порушується.

Саме тому інфекційний контроль сьогодні варто розглядати і як частину стійкості медичного закладу. У Харківській дитячій лікарні цей підхід проявляється не лише в роботі Відділу з інфекційного контролю. Заклад поступово посилював автономність: облаштував власну свердловину, встановив сонячні панелі, створив приміщення для тимчасового зберігання медичних відходів, а в укритті облаштував доступ до води та санвузол.

Це різні рішення, але всі вони відповідають на одне питання: як зробити так, щоб лікарня могла безпечно продовжувати роботу навіть тоді, коли зовнішні умови змінюються?

Досвід європейських країн демонструє, що ефективна протидія антимікробній резистентності неможлива без системного підходу. Навіть найсучасніше обладнання чи нові антибіотики не дадуть очікуваного результату, якщо в закладі не працюють базові механізми інфекційного контролю.

Саме тому безпечне поводження з медичними відходами має стати невід'ємною частиною щоденної роботи кожного закладу охорони здоров'я.

Саме цьому присвячений проєкт ZDOROVI, спрямований на посилення системи інфекційного контролю та протидії антимікробній резистентності в українських закладах охорони здоров'я.

Його мета — допомогти сформувати сталі підходи до управління інфекційними ризиками, включно з безпечним поводженням із медичними відходами. Інвестуючи у розвиток людського капіталу, сучасні знання та впровадження міжнародних практик, ми сприяємо формуванню культури безпечної медичної допомоги, яка є одним із ключових інструментів у боротьбі з антимікробною резистентністю та зміцненні стійкості системи охорони здоров'я України.

«Для нас важливо, щоб навчання не закінчувалося сертифікатом. Фахівець має повернутися у свій заклад і побачити, що саме він може змінити у щоденній роботі — від сортування медичних відходів і організації прибирання до профілактики інфекцій та раціонального використання антибіотиків. Тому під час навчання ми багато працюємо з практичними ситуаціями та досвідом самих учасників. Мета — не просто передати знання, а допомогти перетворити їх на конкретні зміни у своїх командах», — зауважує Катерина Малишева, проєктна менеджерка ZDOROVI. 

Швеція вважається однією з країн, які послідовно реалізують політику боротьби з антимікробною резистентністю на всіх рівнях системи охорони здоров'я.

Особливість шведського підходу полягає в тому, що поводження з медичними відходами є частиною єдиної системи інфекційної безпеки.

Серед практик, які можуть бути корисними для України: 

- чітке сортування медичних відходів безпосередньо у місці їх утворення; 
- стандартизовані маршрути збору, тимчасового зберігання та транспортування небезпечних відходів; 
- сучасні технології знезараження та утилізації, що мінімізують ризик потрапляння патогенів у довкілля; 
- постійне навчання всього персоналу — від медичних працівників до працівників господарських служб; 
- регулярний внутрішній аудит та контроль дотримання процедур; 
- інтеграція управління відходами до загальної системи інфекційного контролю закладу. 

У Швеції безпечне поводження з медичними відходами розглядається не як окремий технічний процес, а як елемент культури безпеки, відповідальності та якості медичної допомоги.

Відділ з інфекційного контролю може розробляти правила, проводити навчання, моніторити практики та виявляти ризики. Але система працює лише тоді, коли ці правила стають частиною роботи всіх — лікарів, медичних сестер, працівників прибирання, лабораторій, адміністрації та господарських служб.

Анна Літвін говорить про це через власну практику: сьогодні працівники лікарні вже самі звертають увагу на інфекційні ризики, підтримують нові підходи та пропонують власні ідеї.

Коли один заклад змінює практики поводження з медичними відходами, гігієни рук, прибирання чи використання антибіотиків, він створює безпечніше середовище для своїх пацієнтів.

Коли такі практики стають нормою в сотнях закладів — змінюється вже стійкість усієї системи охорони здоров'я.

«Стійкість медичного закладу визначається не тільки обладнанням, яке в ньому є. Вона значною мірою залежить від людей, які знають, як запобігати інфекціям, працювати з ризиками та діяти за встановленими процедурами навіть у складних умовах. Саме тому ми інвестуємо у професійні знання та практичні навички медичних працівників. Коли фахівець змінює одну щоденну практику у своєму закладі, це може здаватися невеликою зміною. Але коли такі рішення стають частиною роботи цілої команди, вони безпосередньо впливають на безпеку пацієнтів і стійкість системи охорони здоров’я», — запевняє засновниця та директорка ZDOROVI Наталія Тулінова.

Антимікробна резистентність не має одного рішення. Новий антибіотик не замінить гігієну рук. Сучасне обладнання не компенсує відсутність навченої команди. А правильно встановлений контейнер для медичних відходів не працюватиме без зрозумілої системи сортування, зберігання, транспортування та утилізації. Але кожен із цих елементів створює додатковий бар'єр на шляху інфекцій.

Саме тому безпечне поводження з медичними відходами варто розглядати не як завершальний етап після надання медичної допомоги, а як частину самої системи безпеки.

Досвід Харківської дитячої лікарні показує: системні зміни можуть починатися з дуже конкретних речей — нового маршруту відходів, правильно підібраного інвентарю, навчання персоналу чи рішення переглянути звичну процедуру.

Але коли за цими рішеннями стоять підготовлені люди, підтримка керівництва та культура відповідальності, вони поступово змінюють не лише окрему практику. 

Вони змінюють лікарню. І саме з таких змін складається спільна відповідь системи охорони здоров'я на антибіотикорезистентність.

Програму реалізує ZDOROVI у співпраці з міжнародною мережею ReAct та за підтримки шведських експертів.