УПЦ заявила про розрив з Москвою

Зазначена подія набула широкого, навіть дуже широкого розголосу, при чому не тільки в церковних, а й у світських колах.

Проукраїнське крило священиків УПЦ, які останнім часом відкрито бунтували проти проросійськи налаштованого керівництва відверто радіють змінам, що відбулися та вважають їх початком довгого й непростого шляху до оновлення та оздоровлення.

Проросійські ж представники кліру УПЦ МП обурені розірванням контактів з «матінкою московською церквою» настільки, що деякі з них влаштували скандал прямо на Соборі, звинувативши Митрополита Онуфрія  ні багато ні мало – в «творенні розколу».

При тому й ті, і інші продовжують недоброзичливо дивитися у бік ПЦУ, а Константинополь вважають ворогом номер один. Формально – пропонують діалог, але роблять це, як в старому анекдоті: «Ізя, ви – не єврей? Ой, я дуже вибачаюсь». Тобто в такій формі, що реально цей діалог відбутися не може, а про практичне об’єднання українського православ’я наразі не йдеться.

В ПЦУ діалог запропонували давно і щиро. Хоча розуміють, що наразі він можливий лише на низовому рівні – з громадами УПЦ МП, які масово покидають її лоно, поєднуючись з ПЦУ в «індивідуальному порядку».

Плюс звичайно, у верхівці ПЦУ є й ті, хто не дуже радіє перспективам – нехай і віддаленим – кооперації з «браттями по вірі», адже старі чвари даються взнаки. Справедливо відзначають: кооперація неможлива без щирого каяття, без «роботи над помилками». Просто поміняти Статут – недостатньо. Адже правда в тому, що деякі українські очільники УПЦ МП багато  років долучалися до культивування «русского міру», який став головним ідеологічним фундаментом «рашистської» навали.

Але не дивлячись на всі нюанси процес триває у правильному руслі…

Фото facebook.com/AndriyivskaTserkva/

Крыжак Дмитрий