Причини прориву під Очеретиним: незавершені лінії оборони та нестача мін

Причинами просування рашистів у районі Очеретиного є незавершені лінії оборони та нестача мін для загороджувальних полів – про це пише австрійський військовий експерт Том Купер, якого цитує видання NV.

«Іронія долі: ще в лютому цього року, незабаром після падіння Авдіївки, ми чули в соціальних мережах безліч скарг у стилі: «У ЗСУ немає ліній оборони на захід від Авдіївки». Я не купився на це, тому що контакти зберігали мовчання з цього приводу. Що ж, виявляється, у ЗСУ «вони» є: побудовані лінії оборони. І не одна, а кілька — як мінімум 3−4. Проблема? Проблема все ж таки є, і не одна…

1. Більшість нових укріплень цих оборонних ліній були побудовані для захисту від атак зі сходу.
2. Деякі з них були незавершеними, і тому між ними були (і, ймовірно, досі є) кілька «прогалин». Зазвичай вони мають бути прикриті мінними полями. Однак мін не вистачає (настільки, що у ЗСУ — дефіцит мін, навіть якщо, наприклад, використовувати десятки тисяч російських мін, витягнутих, наприклад, із Херсона і східного Харкова).
3. Є сектори, які важко замінувати, — наприклад, залізничні насипи», – зазначає експерт.

«Це дві «основні причини», через які росіяни прорвалися в районі Очеретиного. По-перше, тепер вони шукають такі незаміновані проломи в лініях оборони ЗСУ, і, по-друге, коли вони їх знаходять, то намагаються просуватися в північному напрямку, «паралельно» українським лініям оборони; таким чином, у фланг або тил ліній оборони ЗСУ — своєю чергою, змушуючи українців відступити», – пише Купер.

«Ми бачили, як вони робили це (з успіхом) у районі Новокалинового, приблизно 4−5 днів тому: замість лобового штурму місцевих позицій 115-ї механізованої бригади, хоча й притиснувши 115-ту артилерією та авіаударами, росіяни просувалися у північному напрямку, доки не знайшли спосіб обійти цю позицію з флангу. Результат: 115-та змушена була відступити в Архангельське без особливих боїв за Новокалинове і Керамік. Інший приклад можна спостерігати на захід від району Очеретиного. Там росіяни провели лобову атаку на першу лінію оборони ЗСУ і навіть змогли змусити українців відступити. Однак, пройшовши крізь неї, вони не продовжили рух у західному напрямку: повернули на північ у напрямку Новоолександрівки та «наразі» (див.: останні 24−36 годин) намагаються обійти лінію оборони ЗСУ, яка проходить з півдня до цього села, «але не охоплюючи Новоолександрівку», – констатує експерт.

«Своєю чергою, це означає, що щойно 100-ту механізовану бригаду було розгорнуто в районі Новоолександрівки, вони не тільки не могли увійти в наявні польові укріплення, збудовані заздалегідь, а й мусили збудувати нові укріплення, з’єднавши між собою ті, що йшли в напрямку північ-південь. Зробити це, наражаючись на авіаудари та артилерійські обстріли, «не так-то просто» (що, утім, розвіює ще один поширений у соціальних мережах міф, згідно з яким ЗСУ «лінуються» рити окопи)», – зауважує Том Купер.

Слід зазначити, що 1 квітня військовослужбовець ЗСУ Микола Ворошнов розповів, що на окремих ділянках фронту почали масштабно копати лінію оборони, втім це надто пізно, адже бригади тих, хто залучений до робіт тепер перебувають у потенційній зоні ураження противника.